Розділ 6 Азарт і таємниці...

Олександр

- Ні, ну ти подивись на неї! От же ж бестія! - я міряв кроками свій кабінет в клубі, туди-сюди вже з годину! - От дівчисько! Вже восьма, а від неї навіть смски немає....

Ну от як тут заспокоїтись?! 

Перевів погляд на Захара, який дивився на мене трохи занепокоєно.. Ну так, таким він мене ще точно не бачив. Можливо щось подібне і було, але точно не через якусь дівчину. 

От же ж! Якби не пішов зранку до Руса то можна було б забити болт на неї, та тепер розумію, що вже не вийде.. Відмовитись - значить програти - а як же я залишусь без своєї кукуськи?!

Рус давно облизувався на мою Subaru crosstrek, він і сам міг дозволити собі таку купити - та моя була особливою! Лімітована версія, матовий чорний колір, повнопривідна, а в дорозі ммм... справжній звір а не машина. 

Нііі, губозакаточну машинку йому, а не мою кукуську!  Але він жук хитрий, от що придумав - дівку потрібно не просто  в ліжко вкласти, а в себе закохати... От же ж... 

Трохи це не етично, чи як там кажуть? Та пофіг, тут закохалась, тут розлюбила, знаємо ми їхнє "кохання до гробу" - проходили ці обіцянки-цяцянки...

Рус звісно, після того як Захар розбив наш спір, сказав що допомагати не буде, бо не хоче віддавати свій автомобіль, на це я лише пробурчав:

 - Нафіга тільки я до тебе приперся! І так голова гуділа, а тепер ще ти заняття підкинув!

- Ти ж сам запропонував парі! То ж і злись на себе! 

І то правда! Нічого було робити, Рус не допоможе, тому попросив допомоги у Захара - в нього здається якась там дівка є - може що і підкаже. А заодно і всю інфу на цю кралечку проб'є, ну типу там, хто, що, звідки і тому подібне..

Він і підказав, що квіти дівки люблять, ну і там в кафе, ресторани..

 А я що? Мої найдовші стосунки були місяць, ще на третьому курсі, тоді новенька до нас на поток прийшла, руда, весела красуня, яка вміла так задурити і запудрити мізки, що потім ще місяць від неї відходив! Брр..

А потім все, на одну ніч, ну чи на день і арівідерчі! А що? Гроші є, на вигляд красунчик - от і вішаються дівки, а їх то повно, хоть кожен день змінюй, то я так і роблю. 

А тут закохати в себе, ще й таку.. з характером. Та внутрішній голос нашіптує, що тоді не було б так цікаво! Азарт штука запальна! Так і дівчина - то просто вогонь!

От я і замовив їй квіти, Захар допоміг з запискою, а вона! Не дзвонить! От же ж! 

Вперта! Знову вирішила мене динамити! 

Ну нічого квіточко, як то кажуть "як Магомет не йде до гори, то гора прийде до Магомета" ну чи навпаки..

Тай біс з ним. Загалом - завтра сам до неї піду!

Правда я ще тоді не знав, що щось робиться в мене за спиною..

****

- Захар, ти мені потрібен

- Мене ще бос не відпустив. 

- Я твій головний бос! - жорстко гримнули в слухавку - скажи що прийдеш скоро, я під'їду під клуб за три хвилини. Щоб був на місці.

Як же мене це задрало! Але нічого вдіяти не міг...

- Бос, я відлучусь на десять хвилин - він дивився в вікно і про щось зосереджено думав, дивно його таким бачити...

- Добре, я ще поки буду тут.

Я кивнув і пішов через задній хід на двір, де в тіні дерев вже стояли два тоновані автомобілі, в першому з них, відчинилися задні двері.

- Сідай, розповідай, які новини.

Безапеляційно як завжди.

- Все практично як завжди, клуб працює, людей багато, такими темпами скоро йому окупиться.

- Зрозуміло. - людина кремній. Ніколи жодної емоції, і ніколи не здогадаєшся, про що він думає.

- А в особистому житті? 

- Ну.. - не хотів йому розповідати, справді, але цей погляд ... дідько. В мене завжди все чітко, а перед ним чомусь постійно хочеться розповісти все як на сповіді, я наче досі те покинуте, загнане сабаченя..

- Говори давай!

- Загалом, він побився об заклад з Русом, що закохає в себе одну дівчину яка його... ну скажімо так відшила.

- Навіть так? - він замислився наче на декілька секунд - за годину хочу мати всю інформацію про неї і що до чого. 

- В мене вже є. - показав босу дані на телефоні і фото дівчини коли вона заходила з подругою до клубу. І коротко розповів історію їх знайомства.

- Будеш доповідати мені про усі його плани щодо дівчини. Інфа мені потрібна про неї і про цю подругу теж. Все можеш бути вільний.

- Я не розумію навіщо вам це? Я ж і так вам все доповідаю.

- А ти і не повинен розуміти! Ти забув кому усім завдячуєш? Якщо не хочеш це все втратити, будеш робити що скажуть. 

І мені показали на двері...

Я вийшов, відчуття були гидкі.. знову закурив. Хіба кинеш з такою роботою. Бос явно щось задумав, і когось з цих дівчат він знає, це точно, і вже певна річ, щось видумав вигідне йому.

Олександр, якщо відкинути всі ці п'янки-гулянки - хлопець не поганий, і доносити на нього мені було не приємно... Але зробити нічого не міг. Бос мене з гівна дістав і якби не він, мене певно вже й на світі не було б. Тож, я перед ним в боргу. Як щось наказав - мушу виконувати.

Викинув недопалок, смачно вилаявся і рушив назад....