Розділ 5

Оце я вляпалась!

Він буравить мене лютим поглядом, а я не знаю що робити!

Від шоку пропустила момент, коли могла ще вискочити з машини! Та коли ця думка осяяла мою голову - машина вже рушила, виїхала на дорогу і рухалася в другому ряду. Дідько!

Що робити?

Голова, що і так погано працювала через випитий алкоголь, чомусь підкидала образи мене з цим красенем в різних позах на ліжку... 

Святі небеса! Що в мене в голові?

Добре хоч здоровий глузд волав здихатись цього збоченця-нахаби. Але як?

Можливо, якто кажуть - кращий захист це напад? Ні, такий варіант навряд чи пройде в тісному салоні таксі.. Можливо тоді краще зверхність і ігнор? А чом би й ні? 

Намагаюсь заспокоїтись, і спокійним голосом говорю:

- Що не зміг дочекатися свого таксі?

- Мала, не зли мене ще дужче! - бачу що очі палають вогнем, але видно за щось задумався, прикидає..

- Слухай, як там тебе ее..?  

- Саня

- Саня,  до чого тут - не зли? Я здається ясно дала зрозуміти, що не зацікавлена в тому, що ти можеш мені запропонувати! - намагаюсь говорити холодно-байдужим тоном.

- А я ще нічого не пропонував - він підбирається ближче, а його погляд стає спокусливо-звабливий, а від посмішки з'являються такі  звабливі ямочки... ой-йой... Івася.. тримай себе в руках!

- Ото нічого і не потрібно. Відсунься від мене! - намагаюсь його відпихнути, але де там! Змушена сама відсунутися до протилежних дверей, виставивши перед ним руки - В мене і так усе є. Тож не зацікавлена!

- То ти ще просто не бачила, від чого відмовляєшся! - Він розстібає на сорочці три гудзики і моїм очам відкривається вид на засмаглі накачані груди, ледь покриті рослинністю... Трохи підвисаю, а потім він нахиляється ще трішки ближче, і вже мої руки впираються в його оголений торс. Боже... 

Від дотику до його шкіри тіло пробиває током. Який він гарячий і твердий! З'являється нестримне бажання пройтись руками вище, дослідити, погладити..  Ледь стримую себе щоб не дати волю рукам. 

Та що це зі мною діється! Наче втратила голову, і від чого? Від дотику до оголеного тіла?!

Поки я не розумію що зі мною відбувається, він швидко кладе руку мені на шию, притягує і в слідуючу секунду, впивається в мої губи поцілунком!

Відпускає, лиш на сантиметр відводячи губи, заглядає в очі... Відкриваю рота щоб щось сказати, а він наче того і чекав! Знову припадає поцілунком, проникаючи до рота язиком! 

Боже!!! Від дотику його язика до мого наче вдарило струмом! Мозок відключився і почали жити лише відчуття та емоції. Мене на стільки затягнуло в цей вир почуттів, що я не одразу почула голос водія таксі!

- Гей, молодь! Агов! Цим займатись будете десь в іншому місці! Приїхали!

До мене повертаються інші органи чуття і Боже що я бачу! Мої ноги лежать на його стегнах, мої руки обіймають його за шию, а його руки! Його руки вже лапають мене під сукнею! Твою ж....

Швидко, на скільки можу відпихаю його від себе, попутно сама з нього злажу і вилітаю на вулицю. 

Нехай сам розраховується з таксистом, а я поки встигну забігти в під'їзд і сховатись!

Тільки б встигнути.. Ось я вже біля під'їзду, відкриваю чіпом двері, заскакую в під'їзд і тягну за собою двері. Та де там, певно удача сьогодні не на моєму боці, бо двері різко відчиняються назад, мене за ними тягне в перед і я лечу... прямо до нього в руки!

- Дідько!

- Крихітко, я вже завівся, тож ти вже від мене не втечеш! - його губи накривають мої в вимогливому поцілунку і все...

 Я знову втрачаю зв'язок з реальністю.....