Розділ 3

Чому ти на стільки красива?

Чому в мене ціла купа дивних речей...

Яких я не розумію, яких я не відкриваю тобі..

Гурт "Скай"

Олександр

"Чорна ніч" - мій перший проект, в який я вклав душу! Батько подарував мені це приміщення на день народження. Вже не знаю, в кого він його віджав, але приміщення було практично в центрі! Тобто дуже перспективне!

Коли батько вперше мене сюди привів, я побачив просту двоповерхову будівлю, певно тут був якийсь офіс і я спочатку не зрозумів, що взагалі тут роблю, але батько швидко все прояснив.

- Отже, син. Ця будівля твоя! Це мій тобі подарунок.

- Добре, дякую. І що я маю з нею робити? - я був не особливо в захваті... Ну будівля, ну в центрі, під офіси здам, тай все на тому. Але не тут то було..

- Це правильне питання! Так от, я дарую тобі цю будівлю, але я хочу, щоб ти зробив тут щось таке, що буде приносити тобі гарний дохід. 

- І що це має бути? - я дивився на батька скептично.

- А це вже на твій розсуд. Я ж кажу - роби що хочеш. Але, я хочу, щоб за рік це було якесь престижне місце, яке приносить гарний дохід. Щоб я не сумнівався, що коли ти станеш в голові моєї компанії, ти не пустив її за рік по вітру. 

Такого я точно не чекав, хоча такі заскоки в нього бувають, але щоб так..

Батько мав будівельну компанію, від простого прораба в дев'яності, зміг розкрутитись і заснувати свою справу, яка зараз була однією з найуспішніших в столиці!

 Я, будучи єдиним сином, теж вивчився на архітектора, але батько в компанію до себе мене не взяв - сказавши, що в нього команда в повному складі, а когось звільняти, просто заради того щоб віддати місце сину він не буде.. Тож, можу або шукати роботу, або чекати поки хтось з його команди звільниться..

Сказати що я був шокований такою заявою - то нічого не сказати... Ну хіба нормальний батько так вчинив би? Тож я вирішив пограти на його нервах і роботу шукати не пішов. 

А навіщо? Квартира в мене є, машина також, гроші від акцій компанії приходять кожного місяця. То який сенс напружуватися?! От я і робив те що хотів! П'янки, гулянки, клуби і спортзал!

 Останнього в списку може і не було б, але його тримає мій найкращий друг Руслан, а тому, я там часто з ним тусуюсь, заодно і тіло в гарній формі тримаю, щоб дівки більше чіплялись.

З цим звісно і так проблем не було, але мені подобалось бути в гарній формі.

Батько, не жартуючи дав зрозуміти, що якщо не потягну цей проєкт - то не бачити мені фірми як своїх вух, а тому виклик я прийняв, і став ламати голову що ж тут таке зробити!

Ідея прийшла сама собою, сидячи в якомусь клубі, мене дратувало дуже яскраве освітлення від софітів і розташування столиків якесь не зручне. Хіба не можна зробити краще?

- То зроби краще! - кинув Руслан, і я подумав - а чому ні?

Минуло десять місяців, і от, сьогодні нарешті відкриття!

 Я стою спершись на поручні і дивлюся на вхід, чекаючи батька!

Він був м'яко кажучи не радий, що я вибрав зробити тут саме нічний клуб. Мовляв, конкуренція занадто велика. Та я наполіг на своєму, адже побував не в одному десятку таких клубів і в нас, і за кордоном. А тут, я намагався зуміти поєднати все найкраще, що колись бачив.

А тепер я чекав саме його, хотів бачити його реакцію, почути схвалення...

- Його не буде - прогримів над вухом голос Захара.

- Що? Чому? - я вже зрозумів, що він говорить про батька, Захар - мій охоронець, водій, можна сказати навіть друг і часто розуміє мене з одного погляду..

- По його запрошенню вже зайшли дві дівки.

Мене почала наповнювати злість і образа... І тут не в годив! Навіть не прийшов поглянути...

- Он вони, танцюють одна в чорному платті, інша в білому. - Назар показав на двох дівчат, що явно відривались на танцполі. Біля русоволосої вже крутився якийсь хлищ, а от її подруга, танцювала не звертаючи ні на кого уваги, як і на те, як на неї облизуються хлопці.. 

Тонка фігурка в чорному платті і білокурі локони що розсипались по спині... Вона спокусливо вигиналась під звуки музики....

Ну раз прийшла замість батька, на халяву - значить буде відробляти.

Я швидко спустився, гукнув діджея, щоб поставив повільну мелодію, хотів запросити на танець, познайомитись, дізнатись, за які такі заслуги, вона отримала його запрошення сюди, та коли повернувся на танцпол - дівки вже не було. Дідько!

Озирнувшись, побачив її біля бару. Підійшов.

 Мм.. крихітко, як ти на мене спокусливо дивишся! Я знаю, яке враження справляю на дівчат, але і вона мене своїм поглядом добряче заводить!

- А мені здається, що ти хочеш... - замовкаю, дражню її, і перевожу погляд на губи - щоб я тобі допоміг.... - підсовуюсь ближче, майже торкаючись її губ. Що маленька, пограємо?..

Її погляд стає грайливий, вона легко посміхається, нахиляється до мого вуха, а я вдихаю її п'янкий, трохи солодкуватий аромат, а вона, голосно каже:

- Коли здається, хреститись треба!

А тоді різко відходить від бару, бере свою подругу, яка саме підходила під руку, і прямує в сторону туалетів. А я стою наче якийсь тормоз, переварюючи її слова...

Оце так.. це мене що тільки що відшили?.

Якщо ця мала думала, що такою поведінкою мене відшиє - то вона сильно помилилась.

 Хоча, можливо, якби вона була однією з тих, які постійно самі вішаються мені на шию, то скоріш за все, я б просто перемикнувся на іншу. 

Але ця..

Ця була не схожа на усіх тих дівчат, з якими я раніше тусив, ще й прийшла по запрошенню мого батька і мало того, так ще й посміла мене відшити!...

 Мене зачепило! Від її зухвалості, в мені прокинувся хижак, що вже намітив свою здобич і я хижо посміхнувся. 

- Чекай мала, цю ніч ти точно проведеш зі мною!

- Ого, і хто вона? - до мене підійшов Руслан під руку з двома довгоногими брюнетками.