Розділ 1

Чи правда що:

 якщо жінка сказала "ні" 

- то це означає - "так" - але пізніше?

******

За 24 години до цього...

Іванка

- Мдаа... не романтичні зараз чоловіки пішли, не романтичні!...

- Ти це мені кажеш?

- А кому? Не мені ж "коханий" - спеціально зробила руками жест в лапках - хлопець на день народження мясорубку подарував!

- Так не просту ж, електро...

- Ну так... наче це щось змінює.

- Ну Івась! Макс просто любить смачно поїсти, особливо мої фірмові котлетки, а на них потрібен нормальний фарш - а не оця магазинна жижа. А я його постійно просила перекрутити  на них м'ясо, от він видно і вирішив....

- Ну звісно, вирішив поєднати корисне з приємним. І подарунок ніби подарував і з себе весь геморой зняв! Він кому подарунок то робив, тобі чи  собі? Бісить мене твій Макс! І не зітхай так важко! Ну хіба це нормально? Ви скільки разом?

- Півтора роки...

- Ну от! -я чесно цього не розумію.. - ви ще зустрічаєтеся! У вас має зараз бути красивий цукерко-букетовий період! А здається, що ви вже років зо двадцять разом і він вже бідненький не знає, що тобі подарувати... І то, нехай навіть і двадцять - це точно не подарунок коханій дівчині! - відчуваю що починаю закипати, ну це просто піпєц... що кохання з людьми робить..  - якщо колись, не дай Бог, мій чоловік вздумає зробити мені такий подарунок на день народження - то я той мясорубкой, йому одне місце перекручу і скажу що так і було!..

Ми обидві засміялись.

- Ти в своєму репертуарі. Я якщо чесно, теж була здивована м'яко кажучи такому подарунку...

- Ти йому про це сказала?

- Ти що! Він же образиться. Макс і так побачивши що я не в захваті, почав ображеним тоном говорити, що мені не подобається, а вона дуже дорога і взагалі він для нас старається. Ну загалом...

- Загалом, ти його запевнила що подобається і ти просто в захваті, так?

Марина кивнула, а мене аж роздирало, від їдучих слів на адресу її хлопця. Це ж потрібно закохатись в такого... придурка м'яко кажучи!

- Ну, він ще букет подарував!

Я скептично підняла брову

- Одну трояндочку?

- Ні, п'ять!

- Ну... може і не все втрачено...

Ми знову засміялись. 

- О дивись, пропажа наша йде! 

Я повернулась до входу в кафе, куди якраз увійшла Рося. Взагалі то, подругу звати Роксолана  - її мама та бабуся були м'яко кажучи, повернуті на на цьому серіалі, от і донечку/внучку свою так назвали. Вона своє ім'я не особливо любила, тому просила називати її скорочено - Рося.

 Побачивши нас, подруга посміхнулась і швидко попрямувала в наш бік.

- Привіт дівчата! 

- Ми тебе вже пів години чекаємо! - сказала Марина

- Вибачте, бігала за дорученням шефа, а ще в редакцію заскакувала.

- Щось сказали? - Рося в нас хоче бути письменницею, подає свої твори в різні редакції та поки - глухо..

- Сказали ще на розгляді... - з легким сумом сказала Рося. Ми з Мариною перезирнулися, але промовчали..

 Скільки разів вже це їй говорили? Та вона не втрачає надії, а ми як можемо підтримуєм! Адже ми трійка нероздільних подруг. Ми ще з коледжу разом, хоч і навчились на різних факультетах. В мене міжнародні відносини, Марина - економіст, а Рося - діловодство. 

Але як виявилось, просто вивчитися на якусь професію мало. Якщо в тебе немає зв'язків, або хоча б знайомих в потрібних колах то.... знайти нормальну роботу дуже не легко... 

От і ми такі гарні, вивчились, а ким як ви думаєте працюєм? Марина продає товари через інтернет, Рося - секретарем, а я взагалі зараз знову в пошуках роботи...

- Заговорили ви мене і збили з думки... - Рося посміхнулась і обняла Марину - Красунька моя, з днем народження! Бажаю щоб усі твої мрії здійснилися ! Люблю тебе! - вона дістала з сумки подарунок, який вручила Марині і чорний великий конверт, явно не з дешевого паперу - Мариночко, це тобі подарунок, я сподіваюсь що тобі сподобається, а це.... - Рося помахала перед нами конвертом - Це запрошення, на відкриття нового віп клубу в центрі. Впускати сьогодні будуть лише по віп запрошеннях, вся випивка на відкритті безкоштовно! Моєму босу якраз їх прислали сьогодні, але він чоловік вже не молодий, от і віддав їх мені, за що я йому дуже вдячна! То що дівульки - гульнем?!

- Супер, я в захваті. Марино ти ж знами? - вернулась я до пдруги, та вона лише категорично помахала головою.

- Марин, ти чого? Тут пропуск на чотирьох, ти можеш з Максом піти.

- Дівульки, я б з радістю, але Макс не любить клуби, та і мене з вами не відпустить.. - ми з Росьою перезирнулись і важко зітхнули..

 Не хотілось псувати Марині день народження. Її Макс нас не долюблював, м'ягко кажучи і вже не раз хотів нас посватири. Мені здається, що він взагалі б заборонив їй з нами бачитись - та Марина йому одразу сказала, що по п'ятницях в нас дівішнік і цього ніщо не змінить, тож він поки супиться але мовчить. А мене біси беруть, коли бачу як він дивиться на нас, мов на гидких мух, що заважать йому, далі вити з Марини нитки. Як же він мене бісить!