23.

- Який сюрприз! - весело випалює хлопець. Мені здається, чи йому все подобається? Ми ж не так мали познайомитися… - Коли повернулися? 

- Так ми тільки з аеропорту і до тебе, - жінка також мене розглядає і, напевно, не може второпати, що така як я забула у квартирі її сина. - Все-таки сьогодні твоє свято. Хотіли першими привітати, але, здається, спізнилися.

- Мамо, тату, це Аня - моя дівчина! - заявляє Стас, і його рука миттю опиняється у мене на талії. Ну супер просто! Ідеальна картинка знайомства з батьками хлопця! 

- Дуже приємно, - голос не слухається і мені до біса ніяково. 

- Здається, ми невчасно, - хмикає батько Стаса та обіймає дружину за талію. - Люба, я думаю, що нам варто все трохи переграти. Наш син проведе свою дівчину, а ми почекаємо тут. До речі, Аню, як ти дивишся на те, щоб зустрітися сьогодні ввечері? Чудова нагода познайомитися ближче. 

- Ну я… - і що тут сказати? І про яке свято вони тут говорять? У мене таке враження, що я з ними на різних планетах. 

- Аня прийде! - відповідає за мене Стас. - Взагалі-то, ми збиралися святкувати удвох, але якщо все так закрутилося, то чому б не зустрітися всім разом?

- От і чудово! - усміхається чоловік. - Тоді до вечора, Аню! 

- Ага, - бурчу і вилітаю з квартири, наче пробка з пляшки. На щастя, Стас йде за мною, і є шанс, що він пояснить мені хоча б щось. 

- Пробач, я не знав, що вони приїдуть сьогодні, - каже абсолютно щиро. - Ти ж не проти, якщо ми повечеряємо сьогодні? Мої батьки доволі милі, і тобі нічого боятися. 

- Не проти, - зітхаю. - Просто розгублена трохи. До речі, про яке свято йшла мова? А то я нічого не зрозуміла. 

- У мене сьогодні днюха, Анюто, - усміхається хлопець, а я вкотре почуваюся повною ідіоткою. 

- Справді? - ну тепер хоча б зрозуміло, чому його батьки приїхали раніше. - Тоді я вітаю тебе…

Здається, Стасу мало одних привітань, і він пригортає мене до себе, а тоді цілує так, що земля тікає з-під ніг. Ми розлучаємося тільки тоді, коли на поверсі зупиняється ліфт. Хлопець дає мені гроші на таксі та викликає машину, тому що з собою я нічого не маю.  Стас повертається до батьків, а я їду вниз, намагаючись усвідомити все, що сьогодні сталося. 

Оце так бурхливий ранок, нічого не скажеш! І щось мені підказує, що сьогодні весь день таким буде.

Таксі доволі швидко привозить мене до будинку, і коли дзвоню у дзвінок, тато відчиняє двері буквально через секунду. Невже в коридорі на мене чекав? А може, на балконі виглядав свою донечку, яка загуляла… 

- Все добре? - питає, прискіпливо мене розглядаючи. Невже він дійсно боявся, що зі мною щось може статися?

- Все чудово, татку, - впевнено відповідаю і цілую його в щоку. - Я в душ! 

Ми не розмовляємо до того моменту, коли сідаємо в автівку, щоб їхати в університет. Я знаю, що в тата багато запитань, тільки от відповісти на всі навряд чи зможу. 

- Сьогодні у Стаса день народження, - починаю першою. - Його батьки спеціально повернулися з-за кордону, щоб привітати його. Вони запросили мене на святкову вечерю. Ти не проти, якщо я піду? 

- У вас все так серйозно? - хмуриться тато. 

- Не знаю… Просто мене запросили, і я не змогла відмовити, - стримано відповідаю. 

- Добре, - говорить не надто радісно. - Тільки будь обережною. Поки я не знайомий з цим Стасом особисто, буду хвилюватися за тебе. 

- Ти у мене найкращий! - не втримавшись, тягнуся до татка і цілую його в щоку. 

Сьогодні четвер, а так хочеться, щоб це були вихідні. Щоб я мала змогу відіспатися і добре подумати над тим, як бути з батьками Стаса. Я ж повинна їм сподобатися, і якщо з татом особливих проблем не має бути, то мама трохи мене напружує. Вона явно не такою дівчину сина уявляла.

Розумію, що самостійно з усім цим не розібратися, тому на великій перерві тягну Дашу на вулицю і розповідаю їй усе. Звісно ж, вона шокована, і це ще легко сказано. Але вона пообіцяла допомогти мені, тому не бурчить, а думає так, щоб мені було краще. 

- Щоб вразити батьків Стаса, тобі треба гарно одягнутися. Сукня є? - питає. 

- Я не фанатка суконь, - бурчу. - Крім сукні треба ще подарунок купити. Як думаєш, що сподобається Стасу?

- Я думаю, що твій Стас не заслуговує на подарунок, але ж це тільки моя думка, - хмикає Даша. - Отже, так! Після пар будемо штурмувати магазини. Зробимо з тебе лялечку, щоб усі з сім’ї Леонових були від тебе у захваті. 

- Ого! - хмикаю. - Мене лякає твоя впевненість. 

- Не лякайся, подруго! - сміється Даша. - Я хочу, щоб ти почувалася богинею, а не червоніла перед цими людьми. 

Після слів Даші у мене наче крила за спиною виростають. Подруга додає мені впевненості своїми словами, а ще я вкотре переконуюся, що вона у мене найкраща! 

Автівку Стаса помічаю на стоянці після пар. Він знову на Ferrari, і знову в компанії своїх друзів. Коли ми з Дашею проходимо повз, Стас залишає гучну компанію і швидко наближається до нас. 

- Привіт, Дашо! - вітається з дівчиною, а тоді так міцно пригортає мене до себе, що подих перехоплює. - Я скучив, Анюто!