21.

Стас

Я погодився на знайомство з татом Ані. Здуріти можна! І головне те, що зовсім не хвилююся, наче кожного дня це роблю. Для мене стало несподіванкою те, що він декан факультету. Та з іншого боку, яка різниця ким він працює? 

Мені реально важливо, щоб він мене прийняв. Так буде простіше закохати у себе дівчину, а союзник у цьому не завадить. 

Я намагаюся не звертати увагу на те, що все менше думаю про спір. Аня подобається мені по-справжньому, і поки що я не знаю, що з цим робити. А ще Єгор дратує, адже і він побачив, що Аня дуже хороша. Вона йому сподобалася, і це дратує до зубного скреготу. 

- Ти сьогодні справжню виставу влаштував, - регоче Даня, поки чекаємо на замовлення. Ми вирішили зустрітися у кафе після пар, щоб пообідати. 

- Ага, - додає Борис. - Я вже починаю хвилюватися за свою тачку.

- Ви ж знаєте, що я не відступлю. Батьки повертаються через тиждень. Часу зовсім мало залишилося, - відкидаюся на спинку крісла і почуваюся якось неправильно. Не хочу обговорювати з ними спір, як і говорити про Аню. Мене дратує все це, але поки що немає чіткого плану, як закінчити все це з вигодою для всіх. 

- Тоді й мені треба щось вигадати, - випалює Боря. - Надто все просто. Анька практично у тебе в ліжку. 

- Спробуй, - фиркаю і помічаю, як у кафе заходять двоє хлопців не надто приємної зовнішності. Вони явно напідпитку і голосно регочуть, займаючи сусідній столик. 

- Які плани на сьогодні? Може, запросиш Аню в клуб? - питає Даня. - Я буду посередником між вами двома. Подаватиму ідеї. 

- У мене інші плани, - відповідаю сухо. Розповідати про знайомство з татом Ані не хочу. Нехай це буде моїм козирем, про який Боря навіть не здогадується. 

Наші сусіди знову регочуть, а тоді один з них підводиться на ноги та прямує до столика, за яким сидять троє дівчат. Чувак поводиться як мудак і хапає одну з дівчат за руку проти її волі. 

Всі в кафе спостерігають за цим дійством, але ніхто не поспішає на допомогу. Я також не вважаю себе героєм, але цього разу щось перемикається всередині. Підводжуся на ноги та наближаюся до цього ідіота. 

- Дай дівчині спокій, - кажу твердо, але жодного ефекту моє прохання не має. 

- А ти ще хто такий? - похмуро розглядає мене хлопець, але дівчині спокій дає. Тепер він стоїть навпроти мене, та ще й дружок його підтягується. - Проблем хочеш? 

- Це у тебе проблеми будуть, якщо не заберешся звідси, - кажу стримано. - І друга свого забери. 

- Чого? - кричить другий і намагається мене вдарити, але саме цього я й чекав. Починається бійка, в результаті якої ми ламаємо стіл і кілька стільців. А ще в одного ідіота явно зламаний ніс, а в іншого розбита голова. На щастя, мені на допомогу приходять друзі, і Дані доводиться пожертвувати новенькою футболкою, яку розірвали, а от Борис отримує по носі. Мені також дістається. Болить у районі брови, а ще губу явно розбили. 

Нас розтягують поліціянти, які з'являються практично в кінці. Усіх скручують і везуть у відділок. Тільки чомусь там все перекручується так, що відпускають всіх, крім мене. Навіть два ідіоти опиняються на волі, а я - за ґратами. 

Дратує те, що наближається час мого візиту до Ані. У мене забрали телефон, тому я не можу попередити її, що не зможу прийти. Схоже, на неї чекає чергове розчарування. Тільки от цього разу я зовсім цього не хочу. 

- Можна мені зателефонувати братові? - питаю у чергового, але він повністю мене ігнорує. 

Чомусь складається таке враження, що все це не просто так. Ну чому мене забрали у відділок саме тоді, коли треба було їхати до Ані? 

Годинник на стіні невпинно відраховує години, а моє роздратування все росте і збільшується. Здається, доведеться сидіти тут до самого ранку і вже завтра вигадувати черговий план, як просити пробачення в Ані. 

Коли в черговий раз гримають двері відділку і хтось заходить всередину, навіть не звертаю на це уваги. Та коли чую знайомий голос, не можу повірити, що це не галюцинації. 

- Стасе! - по той бік решітки з'являється Аня, а у неї за спиною мій брат…  - Ти як?

Її погляд торкається мого обличчя, і пізно пригадую, що також отримав сьогодні. А от я розгублено витріщаюся на сукню, в якій одягнена дівчина, і на її мокре волосся. Ну і найголовніше - на пальто мого брата, в яке чомусь вона одягнена… 

Мені б радіти, що Аня тут і приїхала мене рятувати. Але я не можу второпати, якого біса вона з Єгором… 

- Чому ви разом? - холодно питаю у брата, котрий чомусь також не задоволений. 

- Потім розкажу, - випалює Аня і повертається обличчям до Єгора. - Ти обіцяв, що його відпустять! 

Здається, я сплю, чи це якась незрозуміла паралельна реальність. Єгор слухає Аню і, ледь помітно кивнувши, зникає за дверима одного з кабінетів. 

- Я нічого не розумію, - похмуро дивлюсь на дівчину. - Це Єгор сказав тобі, що я тут? 

- Бери вище, - бурчить дівчина. - Це він домовився з поліціянтами, щоб тебе залишили тут на ніч. 

- Навіщо? - пояснення Ані викликають ще більше запитань.