20.

Єгор проходить у квартиру, а я все чекаю, що ось-ось з'явиться Стас, але його немає. Прямую з букетом на кухню і, поки ставлю квіти у воду, чую голоси чоловіків з вітальні. Мене сильно здивував той факт, що тато знає Єгора. І за його реакцією можна зробити висновок, що тато радий його бачити. Цікаво, чи буде такою ж реакція, коли з'явиться Стас. 

- Доню, ну де ти там? - чую голос тата і розумію, що відсиджуватися тут не вийде. Саме тому збираю докупи всі сили й, натягнувши усмішку, заходжу у вітальню. 

- Я тут! - вигукую і сідаю на диван. Єгор у м'якому кріслі розслаблено закинув ногу на ногу, і знову його прямий погляд змушує мене ніяковіти. 

- Ну і де ж твій хлопець? - невдоволено питає тато. - Єгоре, ти, звісно, вибач, але твій брат абсолютно не пунктуальний. 

- Можливо, у затор потрапив. Давайте ще трохи почекаємо, - стримано заявляє чоловік. - До речі, Аню, не хочеш дізнатися, як я познайомився з твоїм татом?

- Хо…чу, - а це дійсно дуже цікаво. 

- Єгор був моїм студентом, - відповідає тато. - Найкращим на курсі. 

- Ну не треба, Олеже Леонідовичу, - сміється Єгор. - Таких, як я, було багато. 

Все це схоже на якийсь абсурд. Ми зібралися тут, щоб Стас познайомився з моїм татом, а не для того, щоб обговорювати, який Єгор хороший. І найгірше у всій цій ситуації те, що Стаса все ще немає. 

Не втримавшись, знову залишаю цих двох і прямую у свою кімнату. Набираю номер Стаса, але тут на мене чекає чергове розчарування. Його телефон вимкнений, а механічний голос говорить, що зв’язку з ним немає. 

Сідаю на ліжко і розумію, що зараз просто розплачуся. Стас не міг так зі мною вчинити! Він же пообіцяв, що приїде! А що, коли він навмисне відправив сюди Єгора? Таке ж може бути…

Сидіти у кімнаті немає жодного сенсу. Розумію, що чекати Стаса не варто, тому прямую у вітальню й одразу ж ловлю на собі прискіпливий погляд Єгора. 

- Ну і де твій Стас? Скільки ще можна чекати? - знову злиться тато. - Ми ж не будемо чекати вічність. 

- Не будемо, - кажу стримано. - Сідаймо за стіл. 

Ми займаємо свої місця, і так вже виходить, що Єгор розміщується поруч зі мною. Почуваюся ніяково поруч з ним. Особливо в той момент, коли тато йде на кухню за штопором до вина. 

- Не треба було сподіватися на те, що Стас прийде. Мій брат безвідповідальний хлопчисько, - заявляє Єгор і тим самим дуже мене злить. От справді, таке враження складається, ніби він не про брата свого говорить, а про суперника. 

- Мене більше дивує не те, що він не прийшов, а те, чому ти тут, - кажу прямо і заледве витримую на собі прямий погляд чоловіка. Він надто близько, і ця малесенька дистанція між нами змушує мене збиватися з думки. 

- Я тут, тому що хочу знати тебе краще. Познайомитися з твоїми рідними, - починає перераховувати Єгор. - Хіба це погано? 

- Якби ці слова сказав Стас, я б сказала, що це чудово, - відповідаю. - Але їх кажеш ти. Брат мого хлопця! 

-А  якщо я не хочу бути просто братом? - Єгор нахиляється до мене - і відстань стає критичною. І що це означає? Даша мала рацію? 

- А ось і запечене курча! - випалює батько, з’являючись на порозі з тарілкою. Єгор миттєво відхиляється, а в мене горить обличчя. 

Та що ж це за божевілля таке?! І де носить Стаса, коли він так потрібен мені?!

Дуже важко їсти щось, коли шматок у горло не лізе. Доводиться вдавати, що мені цікаво слухати про студентські роки Єгора і про те, яким він був ідеальним студентом. Так, порівнювати з Єгором не варто. Ці двоє хоч і брати, але кардинально різні. І подобається мені не ідеальний Єгор, а безвідповідальний Стас. Ось така правда життя. 

Минає година, і я розумію, що Стас точно не з’явиться. Надворі темно, а у вікно починає барабанити дощ. Тато просить приготувати Єгору каву, і я миттєво погоджуюся. Мені треба вийти кудись, а то цього чоловіка сьогодні надто багато поруч зі мною. 

Поки готується кава, спираюся на стільницю та чекаю. Як же хочеться, щоб Єгор швидко її випив і залишив нарешті нашу квартиру. 

Коли повертаюся у кімнату, з подивом відмічаю, що Єгора за столом немає. Батько похмуро мене розглядає, і я знаю, що він зараз скаже. 

- Мене сильно розчарував твій хлопець. Шкода, що ти обрала собі не того брата. От Єгор… 

- Тату, не треба! - різко обриваю його, тому що слухати продовження зовсім не хочу. - Якщо не хочеш посваритися, краще не порівнюй цих двох. Я впевнена, що у Стаса була вагома причина не прийти. Давай спочатку розберемося з усім. 

- Давай! - погоджується тато. - Мені дуже цікаво дізнатися цю причину. 

Залишаю кімнату і вирушаю на пошуки Єгора. Хочу, щоб він випив свою каву і нарешті пішов. А ще краще, щоб пішов негайно. 

Тільки от у квартирі його не знаходжу, а коли помічаю, що вхідні двері зачинені не щільно, підходжу до них і завмираю, коли чую голос Єгора. 

- Потримайте його там до ранку. Стасу не завадить провести ніч у компанії безхатьків і злочинців. Може, розум до голови повернеться, - Єгор говорить холодно, наче не про рідного брата. Це що виходить? Він навмисне зачинив десь Стаса?