14.

Свято в самому розпалі, але мені зовсім не весело, як і Стасу. Ми стоїмо поруч з Борисом і цією Настею, і я постійно помічаю, як вона розглядає Стаса. Не розумію, що між цими двома відбувається. Якщо вони колишні, то чому напруга така, наче ці двоє просто посварилися і в будь-якої миті кинуться одне на одного з поцілунками? 

- Аню, як давно ви зі Стасом разом? - несподівано цікавиться Настя. - Просто я дуже добре знаю Стаса, і серйозні стосунки для нього - це щось фантастичне. 

- Але ж тобою він зустрічався, - кажу прямо і розумію, що ця дівчина дуже сильно мені не подобається. 

- А випиймо! - голосно заявляє Даня і наливає хлопцям щось явно алкогольне. Стас випиває все одним махом, а мені це дуже не подобається. Я так і не запитала у нього, як ми назад поїдемо, але хлопцю на це явно начхати. 

Я від випивки відмовляюся. Склянки вина достатньо, щоб трішки розслабитися, але не втратити розум. А от Стас, здається, на шляху до цього, тому що знову п'є. 

Мені треба серйозно з ним поговорити, але я не хочу робити цього на очах у всіх. Коли Даша просить мене сходити  з нею у вбиральню, погоджуюся, не задумуючись. 

- Що відбувається, Аню? Коли Стас побачив цю Настю, в обличчі змінився. Невже між ними щось є? - Даша кількома запитаннями потрапляє просто в ціль.  Я не хочу думати, що це можливо, але, здається, я таки нічого не знаю про Стаса. 

- Дарма ми приїхали сюди, - бурчу, миючи руки під краном. - Навіть не сумніваюся, що Борис навмисне притягнув сюди цю модель. Стас тепер напивається, а нам треба якось у місто повернутися. 

- Знаєш, цього разу я з тобою погоджуюся, - відповідає Даша, склавши руки на грудях. - Не подобається мені все це. Стас добре облажався, і якщо ти образишся, буде йому несолодко. Викликати таксі?

- Давай! - кажу впевнено. 

Поки подруга намагається додзвонитися до таксі, я прямую на пошуки Стаса. Все-таки варто сказати йому, що ми їдемо. Гляди, згадає, що зі мною сюди приїхав і хвилюватися почне…

Та коли виходжу на задній двір, бачу просто-таки неймовірну картину. Стас знову п'є, а поруч з ним Настя щось шепоче на вухо. Мені неприємно це визнавати, але ці двоє виглядають просто ідеально разом. Не те що я…

- Вони гарна пара, правда? - поруч зі мною зупиняється Борис, і я чудово розумію, до чого він хилить. Хоче зробити мені боляче, і найгірше в цій ситуації те, що у нього виходить. 

- Ти ж сам сказав, що вони більше не пара, - навіть не знаю, де беруться сили, щоб триматися гідно. Не хочу, щоб він бачив, що мені боляче. Так, я не така гарна, як Настя, але у мене також гордість є. 

- Ну якщо пригадати за яких обставин вони розійшлися, то можна припустити, що все можна повернути, - Борис переможно посміхається, а мені так хочеться відправити його в далекі далі. - Але ж ти не знаєш про це, правда? Стас не встиг поділитися своїм минулим? А може, навіть не намагався? 

- Ти чудовий друг, Борисе, - кажу повним єхидності голосом. Хочу, щоб він бачив і чув мою неприязнь до нього. - Здається, підставляти кращого друга у тебе в крові. Видно ж, що ця зустріч вибила Стаса з колії. Ти ж заради цього запросив цю Настю сюди, чи не так? 

Борис хмуриться і, здається, не може второпати, чому я захищаю Стаса. Я і сама трохи шокована, але в глибині душі вже складається чіткий план дій. Якщо зараз сяду в таксі та поїду додому, Борис святкуватиме свою перемогу. Я не хочу цього, саме тому доводиться опановувати себе. 

У цьому парі не переможе ні Борис, ні Стас! Я зроблю все, щоб ці двоє шкодували про те, що вирішили посперечатися на людину. І розпочну просто зараз! 

Залишаю розгубленого Бориса і впевнено прямую до Стаса. У мене є кілька секунд, щоб вигадати подальший план дій. Шкода, що в голові жодної нормальної думки, отже, доведеться діяти залежно від ситуації. 

- Аню, а куди ти зникла? - Настя усміхається, але мені добре видно, що вона не задоволена через моє повернення. 

- Я вже тут, - мило усміхаюся і забираю у Стаса чергову склянку з чимось алкогольним. Хлопець вже добряче п'яний, і це мені дуже не подобається. - Думаю, тобі досить! 

- Тебе забув спитати! - фиркає невдоволено Стас і тягнеться за черговою склянкою, але я стаю перед ним і сама огортаю його шию руками. Мені шалено ніяково, адже на нас дивляться усі, але сили додає перекривлене від гніву обличчя Насті. - Аню, ти що робиш? 

- Поцілуй мене! - випалюю і сама не вірю у те, що сказала. Стас також розгублено кліпає очима, а поки він у розгубленості, йду на черговий відчайдушний крок. Сама тягнуся до губ хлопця і цілую. 

Одну мить Стас не ворушиться, і я починаю боятися, що зараз він мене відштовхне. Але мить минає - і хлопець перехоплює ініціативу. Тільки от робить це так стрімко, що я заледве на ногах тримаюся. Ми ще жодного разу так шалено не цілувалися. Напевно, це тому, що Стас п'яний і його емоції трохи вище норми. Та хай там як, я щаслива, а Настя з Борисом однозначно ні. 

- Аню… ти така… - Стас шепоче мені в губи щось незрозуміле, а його руки міцно обіймають мене за талію. Я попросила його про поцілунок, щоб розізлити Настю з Борисом, але й подумати не могла, що і сама буду на межі після нього. 

Серце шалено гупає об ребра, а обличчя горить. Я ще ніколи ні з ким так не цілувалася і точно не хотіла б, щоб такий шалений поцілунок відбувся з тим, хто нічого до мене не відчуває. Ця гра явно зайшла кудись не туди, і я заплуталася. Якщо мій план далі йтиме цим шляхом, не факт, що саме Стас отримає прочуханки в кінці. Я не повинна щось до нього відчувати. Стас не заслуговує на це. Але чому зараз мені так добре в його обіймах і прямий погляд хлопця змушує мене сиротами вкриватися?