13.

- Ти сьогодні щаслива. Щось сталося? - питає Даша, коли ми разом прямуємо в універ наступного ранку. Ще хвилину тому я зустріла на стоянці Стаса, і він мені усміхнувся, а я зробила те ж саме. Просто так, зовсім забувши, що для нього це лише гра. 

- Та ні, - знизую плечима. - Просто день сьогодні хороший. 

Не знаю чому, але розповідати Даші про вчорашній вечір не хочу. Тобто я розказала про те, як Стас заледве висидів сеанс жахів, але опустила розповідь хлопця про страхи й про те, що ми довго цілувалися, сидячи в машині під вікнами моєї квартири. 

- Звісно, хороший, - хмикає подруга. - Сьогодні п'ятниця, попереду цілих два вихідних. До речі, які плани? Може, магазинами пройдемось? 

- Можна, - заходимо в будівлю, і саме в цей час мені на телефон приходить повідомлення. Дістаю його й одразу бачу, що смс від Стаса. 

- Хто пише? - Даша намагається розгледіти екран, але я одразу ж блокую його. Сама не розумію, чому ховаю повідомлення від подруги. Дивна реакція, яку я навіть собі пояснити не можу. 

- Стандартна розсилка від оператора, - байдуже заявляю і ховаю телефон назад у сумку. - Мені у вбиральню треба. Скоро прийду.

Залишаю Дашу в коридорі, а сама звертаю за ріг. Зачиняюся в одній з кабінок університетської вбиральні та перечитую повідомлення від Стаса. 

“Привіт, Анюто! Сьогодні нічого не плануй! Заберу тебе о шостій!”

Хмикаю, тому що впевненості Стаса можна позаздрити. Він не питає, чи зайнята я. Просто бере і ставить перед фактом. Мабуть, якби все це було по-справжньому, я була б щасливою, а так… Розумію, що Стас не хоче втрачати часу, адже до завершення парі менше як три тижні. Але і я не готова здаватися без бою. 

“Знову в кіно?”

Пишу відповідь і чекаю на його наступне повідомлення. Цікаво, що ж він задумав, але сумніваюся, що хлопець так просто зізнається у своїх планах.

“Сьогодні у Дані день народження. Хочу, щоб ти поїхала зі мною. Святкування за містом. Ти ж не проти?” 

Ну ось, хто б сумнівався… Ідея, звісно, цікава, і Даня доволі хороший хлопець, якщо не зважати на спір, але там точно буде Борис, а от його я не хочу бачити. 

“Не проти, якщо можна буде взяти з собою Дашу.”

Сумніваюся, що Стас зрадіє моїй подрузі, але, з іншого боку, я не готова самостійно їхати з ним незрозуміло куди. Даша точно зрадіє, а от мені якось незручно. 

“Без проблем, Анюто! Цілую!”

Стас відповідає менше як за хвилину, наче й не сумнівався у такому своєму рішенні. Отже, він не проти Даші, або ж просто розуміє, що без неї я нікуди не поїду. 

Ну що ж, тепер залишається тільки подрузі про це розповісти. Головне, щоб у неї не було інших планів на сьогоднішній вечір. 

- День народження у Дані? Звісно, я поїду! - випалює Даша, коли на перерві розповідаю їй про запрошення. - А Стасик твій не буде проти? Все-таки йому ти потрібна. 

- Не буде, - відповідаю з усмішкою. - Йому потрібна я, а мені потрібна ти. Для підтримки. 

Весь день Даша тільки й говорить про майбутнє святкування. Мені здається, що вона повністю забула про те, що ми їдемо туди не веселитися, а продовжувати втілювати свій план помсти в життя. В принципі, я її розумію. Не кожного дня можна побувати на святі у мажорів нашого універу. 

Після пар Даша їде додому, щоб взяти одяг, й обіцяє бути у мене впродовж години. Я ж не бачу автомобіль Стаса на стоянці й розумію, що сьогодні він не збирається везти мене додому. Їду автобусом і вже через двадцять хвилин опиняюся вдома. 

Спочатку йду в душ, вкладаю волосся і роблю вечірній, але не надто яскравий макіяж. Уявлення не маю, як треба одягатися на вечірку за містом, тому обираю джинси, футболку та коротку легку куртку. Коли приготування практично завершую, на порозі з'являється Даша. От вона, здається, сплутала щось і думає, що ми їдемо в клуб. 

Подруга одягнула коротеньку джинсову спідницю, топ та куртку. На ноги туфлі на підборах, а макіяж такий, наче на війну зібралася. 

- Ого! - випалюю, розглядаючи її з голови до ніг. - Ти вирішила вбити Даню наповал? 

- А що? Такий шанс не часто буває, - хмикає і прискіпливо розглядає мене. - Зате ти чомусь вирішила, що спокушати Стаса не треба. Ти куди зібралася, Анько? У ліс по гриби? 

- Дуже смішно, - хмикаю і взуваю кеди. - Для мене головне зручність. І спокушати я нікого не збираюся. Стас ніколи не гляне на мене, як на дівчину, тому й напружуватися не варто.

- Звісно, не гляне, якщо ти будеш одягатися ось так, - бурчить Даша. - Отже так, завтра ми з тобою підемо штурмувати магазини! За планом, Стас має закохатися у тебе, а щоб план спрацював, треба зробити з тебе цукерочку! 

Щось не подобається мені ідея Даші, але вирішую сьогодні не заглиблюватися у цю тему. От завтра, коли будемо в магазині, і поговоримо про мій стиль. який я змінювати не збираюся. 

Рівно о шостій на мій телефон приходить повідомлення від Стаса. Він чекає під під’їздом тому залишаємо квартиру і їдемо ліфтом вниз. 

- А якщо твій татко нас побачить? - питає Даша, переглядаючи вміст своєї сумки. - Він з хвилини на хвилину з роботи повернеться.