12.

Сьогодні знову доводиться провести перед дзеркалом мало не годину. Стас має думати, що я закохана і для нього так причепурилася. А я.. просто роблю все на автоматі, тому що хочу щоб ці ігри якнайшвидше закінчилися. 

Доводиться знову збрехати татові, що йду гуляти з Дашею. Не хочу щоб він щось запідозрив, а то ще змусить Стаса в почуттях мені зізнаватися. Досить того, що я повинна з його рідними познайомитися. Добре, що хоча б брат у нього адекватний. 

Стас вже чекає на мене біля під'їзду, коли виходжу на вулицю. Одразу злюсь, тому що тато може нас побачити через вікно. Саме тому прямую за будинок, і чекаю хлопця там. 

- Що за конспірація, Анют? Ти не хочеш щоб твої рідні бачили нас разом? - дивується Стас, коли сідаю в салон. 

- Я живу з татом і він у мене дуже принциповий, - стримано відповідаю. - Буде краще якщо він не знатиме про тебе. 

- Чому? Все ще вважаєш мене легковажним? - питає Стас, скеровуючи автівку на дорогу. 

- Просто не хочу щоб тато хвилювався, - коротко відповідаю. 

Чесно кажучи мені трохи дивно від того, що хлопець абсолютно не цікавиться моїм життям. За півгодини перебування в компанії Єгора я встигла розповісти про себе практично все. І мені було приємно, що Єгор мене слухає. А от Стас жодного разу нічого про мене не запитав? Це неприємно і ще раз доводить, що я йому ніхто. 

До кінотеатру їдемо мовчки. Стас розслаблено постукує пальцями по керму в ритм пісні, що лунає з динаміків, а я дивлюся у вікно і намагаюся зібратися. Треба вдавати, що я в захваті від цього хлопця, але як це зробити, коли крім неприязні я більше нічого не відчуваю? 

В вечірню пору в кінотеатрі багатолюдно. Тільки усі закохані парочки прямують в зал, де показують комедію, а ми зі Стасом стаємо одними з тих небагатьох, хто вирішив полоскотати собі нерви. 

- Сподіваюся ти не боїшся жахів, - весело заявляю, коли займаємо свої місця в останньому ряді. Мені добре видно, що Стас напружений і швидше за все він був би щасливий опинитися зараз в зовсім іншому місці. 

- Звісно ні, - випалює якось надто емоційно. Він купив нам велике відро попкорну і поки я закидую собі до рота кілька шматочків, сам хлопець не зводить погляду з екрану, де демонструють трейлери інших фільмів. 

Коли ж вимикається світло і фільм розпочинається, я шкірою відчуваю напруження Стаса. В принципі спочатку нічого страшного не відбувається і хлопець навіть кладе свою руку мені на плечі. Та коли тягнеться щоб поцілувати, на весь зал розноситься тривожна і лякаюча мелодія, а тоді на екрані зявляється привид мертвої дівчинки. 

Стас від жаху підстрибує на місці і прикриває очі іншою рукою. Навіть не знаю як мені вдається стриматись, щоб не розсміятися. Просто він такий милий зараз, наче маленький хлопчик. 

- Щось не так? - шепочу йому на вухо. 

- Все чудово, - натягнуто посміхається і дістає з кишені телефон. Здається він зібрався засісти в соцмережі щоб не витріщатися на екран. Е, ні! Так ми не домовлялися! 

- Ти пропустиш найцікавіше! - забираю у нього з рук телефон і ховаю собі в сумку. Можливо Стаса розізлить моя витівка та мені якось байдуже на його почуття. 

Бачу що він злий, але мовчить і то добре. Навіть на екран дивиться, хоч і здригається кожного разу коли бачить щось страшне. Маю віддати Стасу належне! Він протримався практично до кінця! Лише коли привидів на екрані стало більше і один страшніше іншого, хлопець засунув мені в руки відро з попкорном, а сам залишив зал. Ну як залишив? Чкурнув так, що тільки пяти заблищали. 

Хмикнувши я закину до рота ще кілька шматочків попкорну і відчула як в сумці вібрує телефон. Лише відкривши її зрозуміла, що повідомлення прийшло Стасу. Я не збиралася його читати, але екран засвітився знову і очі самі пробіглися по рядках. 

БОРЯ “Ну як тобі кіно з пампушкою? Повезеш її сьогодні до себе?”

Хороший настрій миттєво розвіявся. Руки так і чесалися відписати щось Борису, але я не стала. Все таки це не мій телефон, та й буде краще якщо Стас не дізнається, що я прочитала це повідомлення. 

Фільм закінчується, а Стас так і не повертається до мене. Бачу його в коридорі з пляшкою води в руках. Ого! Здається, цей фільм добряче його зачепив! 

- Все гаразд? - питаю, розглядаючи його бліде обличчя. 

- Ага, - киває і робить ковток води. - Пробач, що залишив. Щось живіт схопив. 

- Твій телефон, - повертаю йому гаджет і слідкую за тим, як Стас його розблоковує і перечитує повідомлення. Хмуриться, а тоді просто ховає телефон в кишеню джинсів. - Я думала повечеряти десь разом, але якщо тебе болить живіт.. 

- Вже минулося, - швидко відповідає і залишає пляшку з недопитою водою на столі. - Давай вечеряти! 

Ну звісно, Стас не готовий зараз мене відпустити. Вечір явно не вдався і його плани провалилися. Здається вже сьогодні він збирався запросити мене до себе, але після такого яскравого кіносеансу передумав.

Ми прямуємо в кафе яке знаходиться поруч з кінотеатром. Стас не намагається взяти мене за руку чи хоча б поговорити. Ми мовчимо і це трохи дивно. Наче не на побаченні, а примусово тут зібралися. 

- Мені здається, ти не фанат жахів, - кажу, поки чекаємо на замовлення. Ну не можу я втриматися щоб не прокоментувати похід у кіно.