10.

Коли автівка зупиняється біля ресторану, я навіть не знаю, чи варто мені заходити туди. Знову доведеться вдавати закохану дівчинку, а це, до речі, досить важко. 

- Йдемо? - питає Єгор, коли бачить, що я нікуди не поспішаю. Вдихаю якомога більше повітря і залишаю салон.

Чоловік пропускає мене всередину першою, і молода офіціантка одразу ж проводить нас до столика. До речі, наші місця знаходяться в окремому залі, де ніхто не буде заважати розмові. Сідаю навпроти Єгора і під його прямим поглядом роблю замовлення. 

- Розбираєшся в італійських стравах? - зацікавлено питає чоловік.

- Мій тато - фанат пасти та ризотто, а я більше піцу люблю, - відкладаю меню і спокійно відповідаю. 

- На жаль, тут піцу не подають, - відповідає Єгор. 

- Це нічого, - вдається навіть усміхнутися. - Паста також підійде. 

Єгор знову відволікається на дзвінок, а я навіть не сумніваюся, що це Стас його дістає. Невже боїться, що я відкрию його брату наш маленький секрет? А що, було б добре розплющити Єгору очі на брата брехуна. Хоча щось мені підказує, що старший брат і так все знає. 

- Стас місця собі не знаходить, - говорить Єгор. - Здається, реально боїться тебе втратити.

- А мені здається, що він просто не може второпати, чому я з вами поїхала, - відповідаю. 

- Аню, перейдімо на “ти”, - чоловік усміхається, а мені стає ніяково. - Я ж не такий старий, щоб мені “викати”. 

- Пробачте, тобто пробач, - швидко виправляюся. - Просто ти такий серйозний, і я не знаю, як варто з тобою поводитись. 

- Поводься так, як робиш це зі Стасом, - несподівано заявляє. - Мушу зізнатися, що ми з братом дійсно дуже різні. Він трохи вітряний, а я намагаюся вправити йому мозок на місце. Добре, що ти з'явилася і допоможеш мені це зробити. 

- Думаєш, у нас є шанси? - усміхаюся і ловлю себе на думці, що поруч з Єгором мені зовсім не страшно. Якоїсь миті напруга відпускає, і я почуваюся абсолютно нормально. 

- Думаю, що так, - відповідає. - До речі, ти сказала про батька, а як твоя мама? Вона також полюбляє Італію?

- Ми не живемо разом, - сама не знаю, чому ділюся з Єгором тим, чого навіть Стас не знає. - У мами нове кохання, а тато забрав мене до себе. 

Єдине, чого не кажу - це те, ким працює мій тато. Єгор слухає уважно, не перебиваючи. Можливо, він надто добре вихований, а може, йому і справді цікаво все, що я розповідаю. Не втримавшись, навіть про своє захоплення мовами кажу, а коли приносять наші замовлення, розумію, що весь час говорила лише я. 

- Пробач за мої розмови, - почуваюся ніяково. - Просто коли компанія хороша, мене трохи заносить. Я за десять хвилин розповіла тобі практично все про себе. 

- Чому просиш вибачення? - усміхається Єгор. - Мені приємно тебе слухати. Коли говориш про свою спеціальність і мови, очі так яскраво світяться. 

Ого! Що це зі мною відбувається? Відчуваю, як горить обличчя, й опускаю погляд у свою тарілку. Єгор абсолютно не схожий на Стаса, і саме це сильно бентежить. З цим чоловіком мені так добре та спокійно, але ж він брат мого “начебто” хлопця. 

- Чому це я тільки про себе розповідаю? - доводиться перемкнутися, щоб якось зібрати докупи залишки впевненості. - А чим захоплюєшся ти?

- Я люблю працювати, - Єгор робить ковток води й ледь помітно усміхається. - Стас говорить, що це хвороба, але управління компанією мені шалено подобається. Я люблю укладати нові угоди, літати у відрядження та обговорювати можливі контракти. 

- Видно, що ти цим живеш, - не можу стримати усмішку. - Очі також сіяють. 

- Що тут відбувається? - двері різко відчиняються і з силою гримають об стіну. У зал заходить дуже злий Стас, і вся легкість, що була ще мить тому, стає шаленою важкістю. 

- А я думав, ти шукатимеш нас довше, - хмикає Єгор і відкидається на спинку крісла. Він зовсім не здивований побачити брата, а от мені хочеться, щоб Стас кудись зник. Проводити час з Єгором значно приємніше. 

- Анюто, поїхали звідси! - коли Стас наближається і хапає мене за руку, хочеться відправити його під три чорти. Йти з ним я точно нікуди не стану, і, на щастя, цього разу мені на допомогу приходить Єгор. 

- Не влаштовуй сцени, брате! - холодно випалює чоловік. - Аня ще не поїла. Якщо маєш бажання, можеш до нас приєднатися, а якщо ні - забирайся. 

Ого! А це жорстоко з боку Єгора, але правильно. Видно ж, що Стас вважає себе незрозуміло ким, і цю впевненість з його носа треба збити. 

Вириваю свою руку і продовжую обідати, тим самим даючи Стасу зрозуміти, що нікуди я не піду. Хочеться вірити, що саме він зараз зникне кудись, але, як завжди буває, наші сподівання не збігаються з реальністю. 

Стас сідає поруч зі мною і бере в руки меню. Швидко замовляє пасту та салат і витріщається на мене. Здається, я його таки довела, але жодних докорів сумління з цього приводу не відчуваю. 

- Чому ти не сказав, що збираєшся забрати мою дівчину після пар? - Стас переводить погляд на брата, а я навіть жувати перестаю. Цікаво, Єгор скаже, що це я сама застрибнула у його машину? Мені б не хотілося цього. 

- Тому що ти був би проти, - спокійно відповідає Єгор. - А я хотів поговорити з Анею сам на сам.