8.

Аня

Стаса довго немає. Офіціантка приносить наші замовлення, і я почуваюся трохи ніяково. А що, коли він погодився на пропозицію друга і поїхав у клуб? Не хочеться, звісно, вірити у подібне, але ж це Стас… Я практично не знаю цього хлопця, а те, що знаю, зовсім не додає мені оптимізму. 

Не витримавши, таки вирушаю на його пошуки. Якщо автівки хлопця немає на стоянці, можна платити за вечерю і їхати додому. 

Коли виходжу на вулицю, помічаю яскраво-червону Ferrari, але не вона цікавить мене зараз. Стас зі друзями стоїть трохи далі від кафе, і хлопці активно щось обговорюють. Знаю, що не варто підслуховувати, але інтуїція підказує, що обговорюють вони саме мене. Саме тому ховаюся за стіною і добре чую їхні голоси. 

- Щось довго ти возишся з нею, Стасе! - заявляє Борис. 

- Так ми домовлялися на місяць, хіба ні? - холодно випалює Стас. - У мене ще багато часу, хлопці. Головне, щоб ви не вставляли мені палки в колеса. 

- Думаєш я так просто дам тобі перемогти? Видно ж, що ця пампушка вже попливла, а я-то думав, що її на довше вистачить, - заявляє Борис. - Ну, звісно, сам Стас Леонов на побачення її запросив! Така ж пустоголова дурепа, як всі інші. 

Я ніяк не можу второпати, чому ці троє так жахливо про мене відгукуються і чому Стас підтримує все це. Про яку домовленість йде мова? Невже я мала рацію, коли говорила, що все це відбувається не просто так?

- Аня розумніша, - заявляє Стас. - Не думай, що з нею так просто. Ця дівчина сповнена комплексів, і точно не я буду з ними розбиратися. Мені головне, щоб вона якнайшвидше закохалася у мене. Я познайомлю її з братом, а тоді й з батьками. Коли ж вони переконаються, що я взявся за розум, просто кину її. Ну і спір виграю заодно. До речі, ми ще не вирішили, що на кону. Що я отримаю, коли переможу?

- А давай на тачки? - подає ідею Боря. - Я віддам тобі ключі від своєї Audi, хоча це лише у твоїх снах. А от я залюбки покатаюся на твоїй Ferrari. 

- Ага, помрій! - фиркає Стас і поглядає на годинник. - Мені час повертатися. І так затримався з вами.

- Давай! - регоче Боря, а у мене щось обривається в цей момент. - Тільки не затягуй її в ліжко одразу. Все-таки Анька далеко не модель, а ти ще з такими дамами справ не водив. 

- Замовкни! - байдуже кидає Стас і, залишивши друзів, повертається у кафе. Я ж обходжу будівлю з іншого боку, щоб ніхто мене не помітив, і не можу зібрати себе докупи. 

Виходить, Стас просто вирішив мною скористатися. Цілий план для цього вигадав, а ще це парі. Переспати зі мною заради автівки друга… 

Відчуваю, як на очі навертаються сльози, і стає так боляче. Стас реально почав мені подобатися. Я думала, він хороший, та, як виявилося… просто сліпою ідіоткою була. Повертатися до нього не хочу. Не знаю, чи варто казати про те, що знаю про його плани. А може, краще мовчати та піти мовчки? 

Не хочу його бачити, адже цей хлопець - дуже підла людина. Але якщо вже на те пішло, тікати я не стану. Не цього разу! А ще мушу повернутися, щоб забрати свою сумку. Виходить, вибору, як такого, немає… Ну що ж, може, так і краще. 

Перед тим як повернутися у зал, прямую у вбиральню. Вмиваю заплакане обличчя холодною водою і швидко намагаюся вигадати причину, щоб завершити цей вечір. Не думаю, що в компанії Стаса мені шматок у горло полізе, а один його вигляд може викликати нудоту. 

- Ти де була? - хлопець швидко підводиться на ноги, коли наближаюся до столика. Напевно, помічає, що я плакала, тому що хмуриться і так натурально вдає, що йому є до мене діло. - Щось сталося? Ти плакала?

- Стасе, пробач, але мені треба додому повернутися, - не можу дивитися йому в очі, тому дивлюсь на напис, що вибитий на світлій футболці. - Дзвонив тато. Мій улюблений хом'як помер. 

- Ти тому плакала? - дивується хлопець. - Через хом'яка? 

- Я ж сказала, мій улюблений, - відповідаю. 

- Ну, добре, - бачу, що він не задоволений, але мене це мало цікавить. - А як же наша вечеря? Хом'як-то помер, а ми вже вдруге… не можемо провести час разом. 

- Пробач, - кажу і вкотре переконуюся, що в цій ситуації Стас думає тільки про себе. Як же все-таки добре, що я вчасно все дізналася. А якби я дійсно у нього закохалася? Стасу байдуже на те, що зі мною буде потім, а от я зовсім не готова до такого повороту. Перше кохання з присмаком болю… Просто жахливо.

Забираю свою сумку і прямую на вихід. Нехай сам вечеряє тут, а я буду намагатися і надалі обходити його десятою дорогою. Цього разу так точно!

- Давай я додому тебе відвезу, - Стас наздоганяє мене вже на вулиці й швидко прямує поруч. 

- Не варто. Я на таксі, - сухо відповідаю. Дістаю телефон і замовляю автівку через додаток. 

- Анюто, ти образилася через слова моїх друзів? - Стас розуміє мою поведінку по-своєму і, коли виходимо до дороги, торкається моєї руки своєю. Хочу її відштовхнути, але думаю, що це буде занадто, саме тому так і стою, стримуючи шалену злість. - Вони ще ті жартівники. Насправді я не збираюся у клуб. 

- Не варто переді мною звітувати. Я ж не твоя дівчина, - кажу стримано. 

- А якщо я хочу, щоб ти нею була? - питає прямо, а мені заледве вдається стримати фиркання. Схоже, після зустрічі з друзями Стас вирішив йти напролом, тільки от доведеться йому пригальмувати.