7.

Стас

От хто мене за язика тягнув, га? Навіщо взагалі влип у цей спір? Ця Аня явно дивна, тому що тікає від мене, наче від прокаженого. Не зрозуміло тільки чому… Я ж гарний, і всі дівчата від мене в захваті! А вона ні. 

Маю визнати, що Аня гарна дівчина, хоч я і не люблю пампушок. Та якщо не зважати на зайві кілограми та глянути в її очі… Так, щось не туди мене несе! І що це означає? Вона мені подобається? А може, вся річ у тім, що мене зачепила її поведінка? Не кожного дня мене так жорстоко динамлять! 

Все-таки цей спір не така погана річ! Спокушу цю пампушку, а тоді кину. Щоб знала, як динамити таких хлопців, як я! Ну і заодно познайомлю її з батьками та братом. До речі, з останнім це вже відбулося.

Маю зізнатися, що навмисне потягнув її у ресторан, де обідає Єгор. Я хотів, щоб він побачив нас разом, а заодно його реакцію перевірити. Аня - повна протилежність усіх моїх подружок, і брат також це знає. Саме тому сильно здивувався, коли побачив нас разом. 

Після того як Аня в черговий раз просто пішла, залишивши мене в ресторані, я не розізлився. Навпаки, мій план йшов за дотриманим маршрутом. Розплатившись за їжу, до якої ми навіть не доторкнулися, я вийшов на вулицю, і тут мій телефон почав дзвонити. Коли побачив на екрані номер брата, навіть не здивувався. 

- Ми ж щойно бачилися, братику. Скучив? - глузливо питаю. 

- Дуже, - стримано відповідає Єгор. - Я чекаю на тебе в офісі. Є розмова. 

- Скоро буду, - завершую виклик й усміхаюся. Здається, Єгору не терпиться дізнатися про Аню, і я маю, що йому сказати. 

Єдина проблема - у самій дівчині. Вона-то на дух мене не переносить, а перед Єгором нам доведеться вдавати закохану пару. Тобто, мені доведеться, а вона до того часу вже має у мене закохатися. 

В офіс брата прибуваю через двадцять хвилин. Весело підморгую секретарці Ілоні, яка одразу ж широко мені усміхається, і без запрошення проходжу в кабінет. Єгор вже на своєму робочому місці, телефоном виписує комусь пілюлі. Інколи мені навіть шкода його підопічних, адже я добре знаю, яким вимогливим може бути мій брат. 

Він бачить мене і швидко завершує розмову. Невдоволено кидає телефон на стіл і потирає пальцем підборіддя. Я ж сідаю у крісло навпроти та чекаю його запитань. 

- Думаю, ти здогадуєшся, чому я тебе покликав, - свердлить мене прямим поглядом. Думає, злякаюсь? Як би не так!

- Поняття не маю, - злити власного брата - це, напевно, найулюбленіша моя справа. 

- Хто така ця Аня? Видно ж, що ви не разом, - похмуро випалює.

- І по чому ти це зрозумів? - вдаю, що здивований. - По тому, що ця дівчина не вішалась мені на шию? А ти не подумав, що саме цим вона мене і зачепила? 

- Я надто добре тебе знаю, Стасе, - Єгор нахиляється вперед і сканує своїм поглядом. - І твої смаки також. Аня мила і навіть гарна дівчина. Тільки от не модель, як ти любиш. 

- З чого ти взяв, що я моделей люблю? Усі вони - тупі курки, з якими навіть поговорити нема про що, - випалюю. 

- А ти з ними для розмов зустрічався? - хмикає Єгор. - Ну, звісно, ти ж у нас хлопець освічений. Любиш кіно, театри, класичну музику. 

- Ой, досить! - хороший настрій миттєво розвіюється. Ненавиджу, коли Єгор починає нас порівнювати й робить так, що я почуваюся недосвідченим шматком лайна. Так, я зовсім не люблю те, що любить він, але навіщо тицяти мене у це постійно? - Ти хотів знати щодо Ані, так я тобі сказав. Ми дійсно разом. Вона дуже сором'язлива і ніжна особа, тому постарайся триматися від неї якомога далі. 

- Думаєш, я не розплющу їй очі на тебе? - хмикає Єгор. 

- Думаю, що тобі варто тримати язика за зубами. Звісно, якщо хочеш, щоб я привів її на вечерю, - холодно відповідаю і підводжуся на ноги. - І навіть не думай зустрічатися з нею без моєї на те згоди. Ти сам хотів, щоб я подорослішав і брав на себе відповідальність. Так от, ці стосунки дались мені непросто, і якщо ти спробуєш їх зруйнувати…

- Запальна промова, братику! - Єгор усміхається і плескає в долонях. Невже не повірив? А я так старався. - Маю зізнатися, я розгублений. Стільки впевненості у твоєму голосі. Добре тоді. Давай так! Я не буду зустрічатись з цією дівчиною без твого відома, але найближчим часом ти таки приведеш її на вечерю. Хочу знати, чим же вона так тебе зачепила. 

- Без проблем, - підводжуся на ноги, і, здається, напруга потроху мене залишає. - Тобі також не завадить знайти собі дівчину, а то так і будеш все життя гримати на своїх співробітників, сидячи за цим столом. 

- Так я Аню твою собі заберу, - весело заявляє Єгор. - З твоїх слів, вона просто ідеальна. 

- Ага, помрій! - бурчу і не розумію, чому остання заява брата викликала в мені стільки злості. - Аня моя!

Не прощаючись, залишаю кабінет і навіть не дивлюся у бік Ілони, котра без зволікань може погодитися провести зі мною ніч. Сьогодні не цього мені хочеться. Треба скинути пар іншим способом. 

Спочатку їду додому, щоб взяти сумку з речами, а тоді в тренажерний зал. Довго гамселю грушу, уявляючи на її місці свого братика. Інколи мені так сильно хочеться йому врізати, що кулаки чешуться. Доводиться стримуватися, адже будь-яка моя помилка може коштувати дуже дорого. Квартира, машина, безбідне життя…  Щось зовсім не хочеться втрачати все це.