2.

Стас

Як же все це мені не подобається! 

Ну справді, сьогодні у мене були грандіозні плани, а рідний брат вирішив усе зіпсувати. От не терпиться йому втягнути мене у сімейний бізнес! Навіть не зважає на те, що я обома руками та ногами проти. Мені більше подобається тринькати гроші, а не заробляти їх. У цьому весь я, і Єгор про це чудово знає! 

В офісі компанії все настільки ідеально, що починає дратувати мене з першої секунди. У цьому весь Єгор! Персонал нагадує бездушних роботів, і сам братик не кращий. Начепив на себе цей чорний костюм, наче ховати когось зібрався. Хоча зараз у нього такий погляд, що швидко приходить розуміння: настав час прощатися зі своїм безтурботним життям. 

- Чого кликав? У мене сьогодні багато справ, - невдоволено випалюю, сідаючи навпроти брата за столом. Почуваюся шкідливим підлітком, якого збираються відчитувати за чергові неприємності. 

- Яких? Ганяти містом та штурмувати нічні клуби? - скептично заявляє Єгор і примружує погляд. 

- У кого яка робота, - байдуже знизую плечима. 

- Знаєш, Стасе… Я багато разів заплющував очі на твої витівки, але у всього є межа, - брат підводиться на ноги та обходить стіл. Дістає з кишені телефон і демонструє мені екран. Одразу розумію в чому справа, коли бачу на фото себе, добряче п'яного, і кількох поліціянтів, яким я збирався дати хабаря. Цікаво, яка мерзота встигла ще й фото зробити? 

- А що тут такого? - розслаблено відкидаюся на спинку крісла. - Усі беруть хабарі!

- Наша сім'я ніколи не брала участі в скандалах! Це погано впливає не тільки на репутацію, але й на фінанси. Ти ж не хочеш залишитися без грошей, братику?

- Погрожуєш? - фиркаю глузливо. Я знаю Єгора як облупленого! Єдине, що він вміє - це погрожувати! 

- Попереджаю, - стримано відповідає і вмощує свій зад на стіл поруч зі мною. - А тепер послухай мене уважно! Через місяць повертаються батьки. Я хочу, щоб вони побачили ідеального сина і нарешті були спокійними за твоє майбутнє. 

- І що ти мені пропонуєш? - невдоволено випалюю. - Одягнути костюмчик і сісти поруч з тобою у цьому кабінеті? 

- Я хочу, щоб ти став нормальним хлопцем, - твердо відповідає брат. - Знайшов собі якесь заняття і підтягнув оцінки. Це твій останній рік в універі, і він має стати найкращим. Я більше не буду нікому платити, щоб тебе відмазати чи поставити залік. Ще один косяк - і відповідатимеш самостійно. До речі, батько також бачив ці фото. Він дав добро на те, щоб заблокувати твої картки та забрати ключі від тачки, якщо подібне повториться. 

- Ну супер просто! - підводжуся на ноги та відчуваю, як накриває злість. - Хочете зробити з мене ідеального хлопчика? Такого, як ти? 

- Ми хочемо, щоб ти став серйозним і відповідальним, - стримано заявляє брат. - І ще одне… Тобі не завадить знайти хорошу дівчину. Це буде великим плюсом для тебе. 

- У мене багато хороших дівчат, - хмикаю, згадуючи останню. Довгоногу брюнетку з апетитними формами. Тільки от імені її ніяк згадати не можу… 

- Я не про твоїх подружок на одну ніч, - кривиться Єгор. - Нормальну, Стасе! Яка буде тебе кохати та підтримувати. 

- Тобі не здається, що це вже перебір? - сердито випалюю. - Ти просто ставиш мене перед фактом!

- Я багато разів давав тобі другий шанс, але ти кожного разу робив неправильно, - заявляє Єгор. - Цього разу потурань не буде. Одна помилка - і залишишся ні з чим. 

Кабінет брата залишаю злий як чорт. Хочеться щось розтрощити! І негайно! Подумати тільки! Знайти хорошу дівчину! А воно мені треба? Я молодий хлопець, у якого цих дівчат вагон і візок. Тільки от нормальну, щоб розуміла і кохала… навряд чи знайду. 

Сідаю у свою тачку і розумію, що треба негайно розслабитися. На емоціях зовсім не думається, а мені треба вигадати план, як зробити так, щоб Єгор дав мені спокій. Ferrari зривається з місця і везе мене в місце, де засідають мої друзі. Тільки от я настільки сильно поспішаю, що не помічаю, як на дорогу виходить якась божевільна. 

Різко гальмую і, коли все затихає, розумію, що це кінець. Якщо ця дівка дала дуба, Єгор зробить так, що я піду слідом за нею. Спочатку навіть страшно автівку залишати, та коли минає трохи часу, розумію, що відсиджуватися тут не варіант. 

На щастя, божевільна жива, хоча і потріпана трохи. Чомусь кортить вилити всю злість на неї, хоча й розумію, що в цій аварії винен я сам. А ще встигаю відмітити, що моя жертва абсолютно не в моєму смаку. Не люблю пампушок, а вона саме до них і належить. Єдине, що притягує погляд - це її очі. От вони реально неймовірні. Що жодного разу таких не бачив… 

Зловивши себе на думці, що надто довго її розглядаю, знову починаю злитися, а коли божевільна просить відігнати тачку, роблю те, що сповна показує мою гнилу натуру. Чую хрускіт під колесами - і почуваюся трохи краще. А що, мені одному має бути паршиво? 

Знову розганяю автівку до сотні й, пролітаючи на червоний сигнал світлофора, зупиняюся біля клубу. Швидко влітаю всередину і шукаю поглядом друзів. І хоча на вулиці ще повноцінний день, Боря та Даня вже тут. 

- Ти чого так довго? - невдоволено питає Борис, розслаблено попиваючи пиво. 

- Єгор викликав, - бурчу і сідаю на м'який диван. - У мене проблеми. Великі.