Частина 21

- Чому ви сюди прийшли?

Переді мною стояв мер міста, тобто мій біологічний батько. Він виглядав гарно, синій костюм йому доволі личив, але за його нахабну посмішку можна вбити.

- Хотів тебе побачити, ДОНЮ. - він зробив наголос на цьому слові і сердито глянув на лікаря.

- Я, мубуть, вас залишу

Лікар вийшов з палати, а я глянула на свого біологічного батька. Ми з ним були схожими, але мені було лячно чомусь. В моїй голові крутилась думка про те що ця розмова не буде для мене хорошою.

- Я вас уважно слухаю

- Як мені відомо ти знаєш що я твій батько, - напевне мама вже йому все розповіла. - Також я знаю що Христина твоя подруга.

- І що?

- Спочатку я думав що ти померла, але коли побачив тебе то запевнився що ти моя дочка

- Але ти кинув маму і я ніколи не зрозумію цього

- А навіщо мені жінка, яка не може народити мені дитину

- Ти хоч розумієш як їй тоді було? Вона переживала втрату дитини, а ти залишив її наодинці з цим

- Але ж з нею нічого не трапилося

- Який ти егоїст, тату. - я відвернулась від нього. - Я не зможу тебе за це пробачити. Мамі розказала що ти не визнавав мене коли вона сказала що я жива. То що тебе привело сюди?

- Я хочу щоб ти жила зі мною!

- Ніколи в житті, після того що ти зробив

- В тебе не буде вибору

- Ти не зробиш цього!

- Будеш бачити

Він вийшов з палати, а я почала плакати. Чому він так робить? Він мій батько і він повинен робити так як мені буде краще. Сльози лилися з великою хвилею і це все йшло до істерики. Голова рлзболілась, але я не припиняла плакати. Мені не хотілося цього, але просто не виходило зупинитися.

- Соня, що сталося? - в палату забіг Максим .

Я нічого не відповідала, а лише впала в його обійми і почала ще дужче плакати. Він не став розпитувати в мене що трапилося, а тримав мене в обіймах і говорив заспокійливі слова.

Коли Макс мене заспокоїв я розповіла все що було. Він сказав що Дмитро не зможе такого зробити адже мама не живе бідно і добре мною опікується, не курить, не п'є.

Коли я згадала слова Христини мені стало ще краще. Вона розказувала що мій біологічний батько б'є її і випиває отже можливо йому не дозволять цього зробити. Але все ж таки погане передчуття у мене було і я ніяк не могла його викинути з голови. Навіть коли ми з Максом дивилися щось і сміялися в моєму серці була тривога.

Завтра мене повинні виписати і це мене втішало. Я зможу повернутися до школи і проводити час з друзями та Максом. Можливо, тоді це все пройде, можливо, це просто пусте переживання, а може й ні.

Все пройшло настільки швидко що я не встигла оком кліпнути. Коли я зайшла в будинок то відчула спокій. Мама вирішила влаштувати сьогодні в нас посиденьки і запросити моїх друзів. Таня прийшла з своїм хлопцем, а Христина та Саша навіть якщо б не зустрічалися все рівно були б тут. Макс привіз з маркету соку, а мама приготувала дуже багато різних вкусняшок.

- Чого стільки красишся? - я підвела свої і так широкі вії тушшю. - Ти і так у мене красива. Без цього всього.

- Дякую. - я поцілувала Макса.

- Ви ще довго там? - крикнула мама.

Я ще раз поцілувала Макса і ми пішли на кухню. На кухні гарно пахнуло і ми сіли за стіл. Там було стільки всього смачного, від салатиків до чіпсів.

- Вітаємо з випискою! - Таня встала і підняла стакан з соком. - Ми дуже сподіваємося що ти більше туди не потрапиш.

- Дякую! - ми випили сік і мило розмовляли.

- А де мама? - запитав Макс.

- Вона сьогодні поїхала. - мама стурбовано глянула на нього. - Вона тобі цього не розповіла?

- Розповіла, - збрехав Макс. - я забув.

Цілий вечір ми сиділи та сміялися. Мені здавалося що друзі будуть соромитися мами, але вона весь вечір була з нами і робила все те що ми. З вибором фільму на було важко, але ми зійшлися на тому що будемо дивитися " Простушка". Ідея була моєю і я давно хотіла його подивитися. Напевне мама не хотіла це дивитися, але підтримала нас і навіть сміялась коли були смішні моменти.

- Давай ты мне поможешь не быть ЖУПОЙ, а я тебе помогу з физикой. - сказала дівчина на екрані і в двері подзвонили.

- Я відчиню. - я підбігла до дверей і відчинили двері.

- Доброго дня, - привітався старший чоловік і витягнув щось з кишені. - Я з служби охорони дітей.

- Що ви в нас забули? - я не наважувалась впускати його в наш будинок.

- Хто там доню?

- Доброго дня Ніно

- Віктора, що тебе привело до нас?

- Можна пройти?

- Звісно, ходімо в вітальню

Віктор пройшов у вітальню і всі глянули на нього не дуже привітно. Тепер почуття страху було ще більшим. Мамі я не розповіла що батько заходив до мене і попрохала Макса теж це не робити. Чоловік був спокійним і як було зрозуміло був знайомим мами.

- Дмитро подав заяву на позбавлення батьківських прав, - Віктор витягнув з папки документи і розклав їх на столі. - він хоче щоб твоя дочка жила з ним.

- Я сподіваюся що в нього не вийде відсудити Софію в мене

Всі сиділи і слухали те що говорить Віктор. Мама пообіцяла що щоб не було я буду знати про це і вона дотримувалась своєї обіцянки. Та й у мене не було секретів від всіх хто були в вітальні тим більше підтримка була завжди потрібна. Ніхто не втручався в розмову, говорили лише чоловік та моя мама.

- Якщо чесно то в нього нічого б не могло вийти, - він витягнув ще один документ. - але ви знаєте що зараз можна всіх підкупити. Він мер і грошей у нього не мало. Люди тепер продажні. Я прийшов до вас " подивитися як ви живете", але по дружбі знаю що ти не є поганою людиною та й у вас тут все чудове до життя. Євгеній Михайлович підписав документ що ти не є поганою матір'ю навіть не задумуючись. Ми будемо робити все щоб в нього не вдалося це зробити, але ти ж знаєш суддю.

- Я дуже сподіваюся на те що в нього нічого не вийде.

- Ми теж. Тож завтра ти з Софією повинна бути в судді

- Але її тільки сьогодні виписали з лікарні і вона не може бути на сюді адже їй не можна хвилюватися