Частина 20

В кімнату зайшла Христина в той момент коли ми цілувалися з Максом. Вона тримала в руках букет квітів і пакет. Макс вирішив залишити нас, але при виході шепнув щось їй на вухо.

- Що він тобі сказав? - запитала я коли вона сіла на крісло.

- Казав щоб ти не хвилювалась. Тримай. - вона вручила мені пакет з різними солодощами та фруктами. - Як ти себе почуваєш?

- Не дуже добре, голова трішки болить

- Але настрій бачу в тебе хороший

Я трішки почервоніла. Таких гостей я явно не чекала і була приємно здивована коли вона прийшла мене відвідати. Також я думала що прийде мама, але вона не приїхала.

- Коли я йшла до тебе то зустріла лікаря і він сказав що зовсім скоро ти зможеш повернутися до школи. - вона з посмішкою дивилась на мене і я вже не бачила тої злої Христі, яка тоді говорила до мене. - Я б хотіла щоб ти сиділа зі мною.

- Я б з радістю, але Сашко образиться. - згадала я брата Антона.

- Не образиться

В кімнату зайшов Сашко. Він тримав маленького ведмедика, а біля нього стояв Макс і також щось мав у руках. Саша підійшов до Христини і обняв її.

- Ми з Христиною зустрічаємося! - заявив він, а в мене ледь щелепа не випала з рота.

- Від коли?

- Від вчора. - я бачила що вони ще соромляться тому не стала задавати лишніх питань.

Через пів години Максим привіз маму, яка теж привезла мені подарунки. Я була рада такій увазі, але мою голову все ще не покидали погані думки. На даний момент я мала б сумувати за подругою і впасти в дипресію, тому що від мене приховували правду, але мені не хотілося цього. Мені хочеться радіти життю адже воно таке коротке.

- Дзвонили зі школи і питали за тобою. - сказав Сашко. - Казали: " вона думає надалі  заочно навчатися в школі?" - він зробив смішний голос і ми почали сміятися.

Ми цілий день сиділи і сміялися. Біля обіду під'їхала Таня з своїм хлопцем. Мені було так весело з ними, але хотілося додому. Хотілося знову прокидатися і заходити на кухню, а не щоб заходили до мене в палату і перевіряли чи все зі мною в порядку.

- Ми напевне вже їдемо, а вас залишимо з Максом. - мама підморгнула, а на моїх щоках з'явився рум'янець. - Думаю ви маєте про що поговорити.

Я попрощалась з усіма і подякувала за те що вони навідали мене. До кінця відвідання залишалась всього лиш одна година і я не хотіла щоб Макс залишав мене.

- Я так не хочу залишатись тут сама. - я глянула в очі Макса. Він був так близько що я відчувала його приємний чоловічий запах. - Тут так сумно коли нікого немає.

- А я й не планував тебе залишати. - він обняв мене ще сильніше. - Я буду з тобою тут всю ніч.

- Тебе виженуть. Лікарі не дозволяють залишатися з пацієнтами

- Лікарі не будуть знати що я тут

- Як це?

- А ось дивись

Максим сховався під ліжко і стягнув мої ноги з ковдрою на підлогу так щоб його не було видно. Саме тоді коли я повністю прикрила його в палату зайшов лікар.

- Софіє, - він стояв у дверях і не заходив всередину. Єдине чого я боялась щоб він не підійшов до вікна. - як ти себе почуваєш?

- Краще ніж зранку

- Візьмете ще ту таблетку яку я вам прописав. - він був готовий вийти, але ще затримався. - І пам'ятай що тобі потрібно добре спати. Твій корпус ми наніч закриваємо тому не лякайся бути самій в палаті адже тут крім тебе ще троє дівчаток в інших палатах і більше нікого. Якщо тебе буде щось турбувати я на першому корпусі або зателефонуєш мені і я підійду. Добре?

Я кивнула і лікар вийшов з палати. Коли ми почули що двері нашого поверху зачинили на ключ то видихнули з полегшенням. Макс ліг біля мене і ми обнялися.

- Бачиш як все просто. - він поцілував мене в лоб.

- То що будемо спати?

- Смієшся, квіточко?

- Ти чув що лікар казав, мені спати потрібно!

- Тобто я ризикую своїм життям і залишаюсь в цій печері, а моя принцеса каже що вона лягає спати?

- Ні. - я почала сміятися. - Я пожартувала. То що будемо робити?

- Тут є вайфай тому можна подивитися фільм

- Щось зимове?

- Угу

- Тоді давай подивимося " Щасливого Різдва"

- Що це за фільм?

- Ти гру пристолів дивився?

- Звісно

- Там знімалась Емілія Кларк. Так ось в цьому фільмі вона теж має головну роль

- Романтика?

- Так

- Я б краще подивився фантастику, але так як я тебе дуже сильно люблю то сьогодні будемо дивитися те що ти хочеш

Хоча Макс казав що не любить таке, але фільм йому дуже сподобався. Ми дуже довго ще говорили про нього після того як подивились. Ми могли б піти на нього в кінотеатр, але якось не було часу. На кінці я просльозилась адже там був не зовсім хороший кінець , але Макс як справжній чоловік витер мої сльози і успокоїв мене. Мені було приємно відчувати його тепло та те що він піклується про мене. Я закохалась в нього і не хочу його відпускати ніколи. Боюся того що колись ми можемо розстатися і більше ніколи не сидіти разом, не дивитися фільми і їсти шоколад, не триматися за руку і не відчувати гуд один одного.

Я тепер зрозуміла насправді що таке любов. Любов - це таке ніжне відчуття підтримки. Коли ти довіряєш людині все і впевнений в тому що вона тебе ніколи не покине. Це тоді коли ти готовий життя віддати аби побути хоч хвилинку з коханою людиною. Коли не можеш прожити ні дня без неї і не спиш ночами коли їїнк має поруч із тобою.

- Я люблю тебе, Софіє. - сказав він і поцілував мене.

Ми цілувалися дуже довго та ніжно. Мені було так добре з ним і я не хотіла ого ніколи відпускати. Ми заснули дуже пізно і зранку прокинулись від звуку ключа в дверях.

- Дивись прикол. - сказав Макс і скоро вибіг на коридор, а я помвленку підійшла до дверей.

Лікар який вчора заходив зайшов на корпус і одразу помітив Макса. Сказати що він був невдоволений появою хлопця це нічого не сказати, але я сподіваюся що він не буде сильно на нього кричати. Можливо з усіма проблемами лікар забув Макса і не здогадується до якої палати він заходив або ж чи він пацієнт. Натомість Макс посміхався.