Частина 6

Ми цілувалися дуже довго та ніжно, а в цей момент моє серце було готове вистрибнути з грудей. Я закохалася. Закохалася в людину з якою знайома всього лише день. Мені хотілося бути тільки з ким і я більше як впевнена що він теж щось відчуває до мене.
- Ходімо зі мною
Він взяв мене за руку та потягнув в вітальню. Я познайомилася з його друзями. Кожен розповів мені смішну історію з свого життя, а також з життя Макса. Навіть подумати не могла що він ходив на танці, та ще й балет. По ньому й не скажеш що він танцював. Макс більше був схожий на так званого " поганого хлопчиська". Він був високим та накачаним, це було не дивно адже Рома розповів що Макс ходить в зал, одягнутий був в чорне та байдужий вираз обличчя. Єва - близька подруга Макса розповіла що в нього є татуювання, яке він навідріз відмовився продемонструвати.
- Граємо у гру? - всі сіли в велике коло. - Зачекайте. А де подівся Олег.
 В цей момент я згадала про нього. Хлопця не було, напевне пішов додому після того як Макс сказав що вони пізніше поговорять.
 - Він сказав що в нього з'явилися невідкладні справи. - тихо сказав Макс, а я побачила у його очах насмішку. - Граємо без нього.
 Напевне всі знають гру " правда або дія". Щоб було цікавіше грати ми встановили трішки своїх правил. Міняти завдання або питання ми не мали права. Якщо хтось захотів це зробити тоді потрібно випити стакан віскі. 
 Тож ми почали гру. Першим хто випав був Паша, який вибрав правду.
 - В скільки років був перший поцілунок? - запитала Єва.
 - Хм, - він задумався й подивився на неї. - а ти що не пам'ятаєш? В дванадцять
 Всі одразу глянули на Єву в якої з'явився помітний рум'янець. Вона розповіла що вони почали зустрічатися з Пашею ще скоріше ніж всі дізналися. Для мене це було дивним адже відносини у 11-12 років для мене були чимось неможливим. Але я бачила живий приклад. Єва та Паша зустрічаються шість років. Та й по них не можна було сказати що в них погані стосунки. Вони весь час трималися за руки та обнімалися. Коли дивилися один на одного то посміхалися. Думаючи про це я хотіла щоб у мене теж так було. Щоб ми з Максом теж гуляли за ручку, сміялися та веселилися.
 - Тепер черга Єви, - сказав Паша. - Єво, правда чи дія?
 - Дія
 - Тобі потрібно поцілувати мене
 Єва не вагаючись поцілувала Пашу та ми продовжили гру. Грати в неї було цікаво. Я багато про кожного дізналася, але на мене та на Макса ще не випадало. Ми мовчки сиділи та слухали інших.
 - Макс, - сказав Влад. - нарешті. Правда чи дія.
 - Правда
 - Скільки в тебе було дівчат?
 - Дев'ять
 - І скільки тебе відшили?
 - Це вже друге питання, але я відповім. - він притримав паузу та посміхнувся. - Мене ніколи не відшивали. Всі дівчата завжди сходили з розуму від мене. Пару компліментів і в них дах летів від кохання.
 Ці слова лякали мене. Можливо й зі мною він лише грає у цю гру? Пограється й кине? Вірити в це я не хотіла тому думала про позитивне. Він ніколи не вчинить таке зі мною, я в цьому впевнена.
 - Тепер Єва, - сказала Дарка. - правда чи дія?
 - Хм, - я задумалась. - правда.
 - Хто тобі подобається? - єхидно запитав Олег, який зайшов на кухню. 
 - Ти ж сказав що в тебе невідкладна справа. - Макс підвівся.
 - Я купляв ще випивки для нас, ось це для мене невідкладна справа, - Олег оглянув всіх й зупинився на мені. - так яка твоя відповідь?
 - Мені подобається... - я хотіла, але й не могла назвати цього імені.
 - Хто? - Олег сів біля мене.
 - Макс. - тихо сказала я але всі почули.
 Вони одразу глянули на нього, а він подивився на мене поглядом нерозуміння. Я зрозцміла що йому стало трішки ніяково. 
 - А ти казав що вона тобі лише подруга. - Єва уважно подивилася на нього. - Як ти міг мені не розповісти? Ми з тобою дружимо ще з підгузників.
 - Я хотів тобі розповісти, але ніяк не виходило, ти ж бачила що я весь час був зайнятий. - я побачила злісний погляд Макса на мене й подумала що в цьому поганого.
 - Тепер зрозуміло чим ти був зайнятий. І довго ви вже разом? - вже до мене звернулася Єва.
 - Та ми не зустрічаємося! - підвищила голос я коли побачила ще один злісний погляд. - Я піду в свою кімнату.
 Коли я зайшла в кімнату то одразу ж упала на ліжко. Чому він спочатку цілує мене, а потім коли я зізнаюсь що він мені подобається мені так злісно дивиться на мене? Я зовсім нічого не розумію.
 Я лежала головою в подушку цілих дві години і коли вже не було чути сміху та голосі в вітальні я спустилась вниз. Всюди лежали паперові стаканчики з випивки та порожні бутилки. На столі було повно пачок з чіпсів та різної хімії. Потрібно все прибрати до приїзду тітки Ніни адже їй це явно не сподобається. Почала з того що весь мусор поскладала в пакети й винесла на мусорку. Без миття підлоги не обійшлось адже на ній було розлите шампанське з якого й починався вечір. Після того як я все витерла та вимила залишилося одне, помити посуд, якого було дуже багато.
 Вирішала мити все по черзі тобто спочатку горнятка, тоді прибори, а після них і тарілки. Для настрою я включила змові пісеньки. Робота йшла швидко тому я швидко помила горнятка та прибори, але досить тарілки мені помішало те що я почула що хтось зайшов в будинок.
 - Напевне тітка повернулась.- сказала я сама до себе.
  Але коли вийшла в коридор то побачила Макса який в цей момент скидав куртку. Говорити з ним в мене не було бажання тому я розвернулася щоб піти.
 - Стояти! - від підійшов до мене. 
 - В мене немає бажання з тобою розмовляти. - він схопив мене за руку але я вирвала її з його руки.
 - Ти тільки поясни мені що за дурну ти говорила і можеш йти куди захочеш. - він пройшов за мною на кухню й сів за стіл.
 - Дурню?
 - А як це по іншому назвати?
 - Це зовсім не дурня! - крикнула я. - Я закохалася в тебе і була впевнена в тому що ти теж мене кохаєш
 - З чого ти це взяла?
 - Якщо ти до мене нічого не відчуваєш то чому тоді цілував мене?
 - Щоб ти не нила
 - Що?
 - Ти порізала собі руку і я бачив що ти ось ось розплачешся і я вирішив відволікти тебе
 Було таке відчуття ніби мене хтось вдарив по обличчі. Він просто зіграв з моїми почуттями, а я повірила й закохалася в нього. Чому я настільки наївна? Потрібно було вигнати його з моєї кімнати. Мало того що я дозволила йому вкрасти мій перший поцілунок так ще й призналась йому, тепер він буде сміятися.
 - Запам'ятай, сніжинка - від підійшов ближче й схопив мене за лице. - я ніколи не закохаюсь в таку як ти, покинуту батьками
 Останні слова настільки боляче вдарили мене по серці що я вліпила хлопцю по лиці й вибігла з будинку. Мені було байдуже що я біжу в піжамі, без куртки, взимку. На очі наступили сльози. Мені не так було боляче від того поцілунку і мого зізнання, як від його слів " покинута батьками". Як він можете таке казати? Він зовсім не знає як це, життя без батьків. Коли ти прокидаєшся й нема кому розповісти що тебе турбує, немає кому похвалитися дванадцяткою з математики. Ніхто не може дати такої поради як батьки, яких в мене не має.
 Хоч мені було дуже холодно, адже це все таки січень, додому я повертатися не хотіла. Мені було байдуже що я можу захворіти. Я зовсім не знала міста тому й не знала взагалі куди я йду.
 Почувши кроки позаду я трішки стала боятися все ж таки ніч. Хтось продовжував крокувати за мною, а я почала прискорюватися що й той хто йшов позаду зробив також.
 - Виходи я тебе не боюся. - невпевнено сказала я
 - А мене й не потрібно боятися...