Частина 5

- Я взагалі-то, - сказав хлопець і зайшов в будинок. - тут живу.
Коли він сказав ці слова і я згадала де я його бачила. Це ж той хлопець якого я зустріла на своє день народження. Тоді ще перший сніг випив.
- Ти прийшов із першим снігом. - тихо і з усмішкою сказала я.
- Що? - він скинув курточку й повісив на вішак.
- Нічого. Ти що син Ніни?
- Ні
- Син сестри?
- Може впустиш мене в мій дім?
 Я відійшла і він пройшов на кухню. Ми зробили чай і я все таки вирішила випитати все.
 - Може нарешті розкажеш мені яким боком ти тут?
 - Хм, - він надпив трішки чаю. - а ти не хочеш мені нічого розповісти?
 - А коли я розповім ти тоді мені відповіси?
 - Мг
 - Мене звати Софія? - почала я. - Мені 16 років. Я жила в інтернаті з п'яти років, а тітка Ніна всиновила мене сьогодні тому я тут. - і ще я мусіла запитати саме це. - А чому сніжинка?
 - Ну напевне тому що коли ми перший раз зустрілись ти бігала та крутилась, тому я назвав тебе сніжинкою, тобі не подобається?
 - Та подобається. - на моєму лиці появився рум'янець. - Тепер ти
 - Мене звати Максим, можеш казати Макс. Мені 18. Багато років тому Ніна і моя мама дружили і купили цей будинок. Коли мені було 2 роки в Ніни народилася Христина, батьки домовилися що ми одружимося, але вона померла ввечері після пологів. Вона була приблизно твого віку. Ніна розвелась з чоловіком, а моя мама його й не мала. І так ми живемо тут троє, але моя мама археолог і зараз поїхала в експедицію.
  В мене не було слів. Ось чому вона назвала мене Христиною. Дивувало лише одне. Було багато дівчат шістнадцяти років, чому саме мене вона взяла. Так багато секретів і я повинна знайти на них відповіді.
  Ми випили чай і розійшлися по кімнатах. Кімната на якій писало не заходити була його кімнатою. Як тільки я зайшла в кімнату то подзвонила до Юлі та Тані через об'єднаний виклик.
 Ю: Привіт, як ти там?
 Т: Будинок нормальний? Тебе ніхто не сварив? До тебе добре відносяться?
 Я: Так. Все аж занадто добре. Будинок великий та тут все настільки дороге. 
 Ю: Як це розуміти?
 Я: Ніна підготувала для мене цілу шафу одягу, не дешевого одягу. Купила мені телефон знаєте якої марки?
 Т: і якої? Нокіа3310?
 Ми почали сміятися. Таня любила пожартувати і ми з Юлею деколи яж падали на підлогу від сміху.
 Я : айфон 11
 Т: Ти питала ким вона працює?
 Ю: в неї чоловік олігарх?
 Я : вона самотня. Але є ще одне но
 Ю та Т: яке?
 Я: В цьому будинку живе ще двоє людей.
 Ю: Вона здає будинок студентам?
 Я: Ні 
 Т: А що тоді?
 Я: Ми можемо завтра зустрітися після уроків? Я вам все розповім
 Ю: я можу
 Т: я теж
 Я: тоді до завтра
 Я повісила трубку й вирішила піти в душ. В ліжку у мене лежало три різні піджамт і я вирішила взяти синю піджаму з срібними зірочками. Коли я вийшла з кімнати то закрила її на ключ, підійшла до дверей ванни і відкрила її, але побачити те що там було я не очікувала.
 Переді мною стояв Макс. БЕЗ ФУТБОЛКИ. Я помітно почервоніла і закрила лице руками.
 - Тебе не вчили ходити одягненому?
 - А тебе не вчили стукати, а тоді заходити?
 - А тебе не вчили закривати двері?
 - Досить? - він кинув на свою мокру голову рушничок і пішов до себе в кімнату, а я зайшла в ванну і подивилась на себе в дзеркало.
 - Що з тобою, Софіє?
 Прийнявши душ я пішла в свою кімнату і почала розглядати її ще більше. Там було дуже багато різних книжок, яких я раніше не бачила. Читати це моє улюблене заняття, я вже так багато книг прочитала що не перелічити. З цього заняття мене вивів шум на кухні і я вирішила піти подивитися що там діється.
 - Макс, це ти на кухні, - крикнула я. 
 - Ні, не я
  Було чути сміх та крики багатьох людей. Я спустилася і побачила що в вітальні дуже багато людей. Напевне Макс зробив вечірку без мого рішення. Але чому він мав мене питати? Я тут зовсім чужа. Коли Макс мене помітив то скинув дівчину яка сиділа на його колінах і уважно подивився на мене.
  - Що? - здивовано запитав він.
  - Просто цікаво стало хто прийшов? - я вирішила піти геть. - Якщо щось потрібно щось ти тільки поклич.
  Я пішла на кухню, взяла кифір та подалася в свою кімнату. Так як завтра піду в нову школу я вирішила знайти що одіти. Вибір впав на чорну шкіряну спідницю та білий в'язаний светр. До цього на мою думку ще б ідеально підійшли чорні черевички. Мій образ був обраний, але я хотіла його приміряти й подивитися йде мені це чи ні. Люблю думати та дивитися на себе в маленьке дзеркальце, але він ще одного крику на кухні я впустила його та побила. Поскладала його на вікно, може зроблю щось з цього скла пізніше.
    Ще хвилина вагань і все таки дійшло до того що я це приміряла. Спідничка була трішки короткою тому я вагалась вдягати їх завтра чи ні. Крутилася перед дзеркалом дуже дуже довго і роздивлялась на себе зі всіх ракурсів. Мій завтрашній образ дуже мені подобалося. Не вистачає тільки накрутити легкі локони та нанести легкий тон і підкреслити губи матовою помадкою. Я ще раз повернулася біля дзеркала.
  - Гарна, гарна, - я одразу ж повернулася і побачила білявого хлопця з голубими очами. - чого стільки крутишся перед дзеркалом?.
  - Тобі яке до цього діло?
  - Дєрзость, - наіграно сказав він. - Дєрзость.
  - Ти хто такий щоб заходити в мою кімнату без стуку? 
  - Не хотів тебе турбувати
  - Хах. Ти зайшов до мене в кімнату і кажеш що не хотів мене турбувати?
  - Чого ти розкричалась, малишка?
  Він підійшов до мене ближче і оглянув з ніг до голова, а я зрозумівши що юбка в мене коробка потягнула її вниз.
  - Ну чого ти? - він підійшов ще на крок блище до мене. - Мені і так подобалося
  - А мені в цьому не розходиться, подобається тобі чи ні
  - Чого ти кришиш? - хлопець доторкнувся до моєї голови.
  - Ану відійти, придурок
  В цей момент я вдарила його кулаком в живіт і він скрутився від болі. Замітити злість в його його очах було не важко і це мене трішки тривожило. Вставши рівно, хлопець міцно схопив мене за лікоть від чого він став трішки боліти. Напевне не потрібно було його бити. Але ж вриватися в кімнату до незнайомої дівчини і робити те чого їй не приємно просто недопустимо.
 - Що ти щойно зробила? - він ще більше стиснув мою руку. - Яке ти мала право?
 - А яке ти маєш право заходити до мене в кімнату і витворяти що тобі заманеться?
 Він кинув мене на ліжко і я подерла руку об вікно на якому був кусочок скла від мого старого дзеркала. Я скривилася від болі і на мої очі наступили сльози. А синьоокий нахилився наді мною і вже був від мене зовсім не далеко.
 - Знаєш, а ти мені сподобалась. - він взяв мене за обличчя.
 В цей момент в кімнату зайшов Макс і зі здивуванням подивився на цю картину. Я бачила в його очах злість, яку напевне не всі бачили б. Він підійшов до нас і відштовхнув хлопця від мене, а я підвелася.
 - Олег, що ти твориш? - він подивився на хлопця. - Йди в вітальню я зараз прийду і поговоримо.
 - Ок, бро
 Олег вийшов з кімнати і зачинив двері, а Макс присів біля мене.
 - Що він тут робив? І що у в тебе такий вигляд? Ти кудись ідеш?
 - Ні, не йду. Я вирішила приміряти це. В цей момент заходить цей придурок і поводить себе як останній дурень.
 - Він нічого поганого не зробив?
 - Майже нічого
 - Як це розуміти?
 Я поглянула на велику раною на руці з якої невпинно йшла кров і скривилася. Крові не переносила ще з дитинства. Коли в деся розбила коліно не так плакала від болі, як від того що була кров. Тому професія медика була не для мене.
 - Як ти подряпала?
 - Він штовхнув мене, а на підвіконні було стіклом від побитого дзеркала
 - Придурок, - хлопець вдарив кулаком по столику. - зачекай я зараз прийду. 
  Макс вийшов і повернувся через хвилину з аптечкою в руках. Він протер рану антисептиком та замотав її бинтом.
  - Ай
  Він підвів свою голову й глянув на мене. Я ж в свою чергу глянула в його зелені очі. Такі гарні! Та не встигла я подивитися, як від потягнувся до мене й поцілував.