Частина 4

Ми приїхали в будинок тітки Ніни. Юля та Таня зі сльозами проводжали мене до машини. Мені було так важко з ними прощатися, але я сподіваюся що ми зможемо бачитися. Будинок моєї нової  "мами" був за годину їзди від інтернату. Ми їхали мовчки.
- Софійко, - звернулась до мене тітка Ніна. - Твоя кімната наверху, другі двері зправа. Я купила тобі нові речі так що тобі те що ти привезла не буде потрібне. Також на твоєму ліжку лежить новий телефон, тобі потрібно тільки вставити свою карточку.
 Я кивнула й подалася на верх. Моя кімната була дуже великою. Стіни також були покрашені в персиковий колір. Величезне ліжко стояло біля вікна, яке була застелене ніжно персиковими шторами. Біла шафа була з стіклом тому я могла одразу бачити, як я виглядаю. Відкривши її я побачила багато одягу. На першій полці зверху були капелюшки, шапки, панамки та всі головні убори і шарфи. На другій полці, тобто на вішалках висіли джинсові куртки, накидки та зимові курточки. На двох нижніх поличках були покладені кофточки та штани. Відкривши другу частину шафи я побачила дуже багато плать. Вони були такими різними та гарними. Нижче було стільки взуття. Від кросів до черевиків та мештичків на підборах. 
 Примірявши декілька пар взуття я зрозуміла що вони ідеально підходять мені. Жодна пара не тиснула мене та ідеально сіла на мою ногу. Те ж саме було з одягом, він ідеально лягав на мене і ні одне плаття не було мені завелике або ж замале. Хіба таке можливо? Звідки вона дізналася мій розмір? Та й навіть якщо знати розмір то не завжди так ідеально насліпо можна підібрати наряд. Але все було настільки ідеально що в це навіть повірити важко було. Потрібно потім запитати в Ніни, як в неї вдалося це зробити. Так як вона й казала на ліжку, яке було застелене гарним білим покривалом, лежав айфон. Ця марка телефону була зовсім не дешевою та ще й він був новий тобто айфон 11. Я здивувалася від такого повороту подій. Невже попала в будинок до олігархів? Чим же займається ця жінка що вона має стільки грошей? Мені важко повірити в те що за 1 місяць можна так підготуватися до мого приїзду. Вибравши з цього всього одягу чорні спортивні штани та білий том я попрямувала оглядати інші кімнати. Другою кімнатою була ванна. Підлога була покладена плиткою, а стіни профарбовані у біло-червоні тони, тобто біла стіна у червоні квіти. Перше що впало мені в око величезна ванна, вона була настільки великою що напевне якщо в я сіла в неї то видно було б тільки мою голову. Біля ванни одразу ж була душова кабіна, а в ній дуже багато різних косметичних засобів. Стояло три різних шампуні з різними запахами. Куча масок для лиця, бомбочок для ванни та інших речей. Про туалет я напевне не буду вам розповідати тому що він напевне всюди однаковий. 
 На столику стояла піна для бриття, яка привернула мою увагу. На скільки мені було відомо що ця жінка одиночка і чоловіка в будинку нема. Я взяла її в руки й почала оглядати. Невже сталася помилка й у будинку живе чоловік? А якщо ні? Тоді для чого тітці піна для бриття? Я згадала що бачила в інтернеті маску для обличчя з піни для бриття. Оглянувши ще одну кімнату я побачила піаніно, яке було посередині кімнати. Було видно що на ньому ніхто не грав дуже давно, але сліди пальців на клавішах говорили зовсім інше. Невже тітка Ніна вміє грати на піаніно? 
 Потрібно буде у неї все розпитати. Кімната, яка найбільше привернула мою увагу була біля моєї. На чорних дерев'яних дверях було написано " Нікому не заходити". Я не любила порушувати правила, але цікавість взяла вверх і моя рука сама потягнулася до ручки дверей. 
 - Софійко, - закричала з першого поверху Ніна. - спускайся обідати.
 Я відпустила ручку. В мене ще є дуже багато часу щоб заглянути в цю кімнату. Великими сходами спустилася на перший поверх і зайшла на кухню. Вона теж була не маленькою, а нові прилади одразу кидалися в очі. Мультиварка, блендер та інші різні прилади для готування лежали в коробках на величезній полці.
 - В тебе хороший смак, - Ніна наливала смузі для мене. - я зацінила.
 - Дякую
  Я сіла за стіл і почала їсти стейк. Перші хвилини тітка також мовчала, але пізніше почала говорити.
  - Я не знала чим ти саме цікавишся тому якщо в тебе є хоті то ти тільки скажи і ми придбаємо все що тобі потрібно для цього. - те що вона багачка не виходило з моєї голови і я хотіла задати їй це питання.
  - А ким ви працюєте?
  - Я дизайнер одягу, але в мене ще ввечері є робота
  - Яка
  - Я планую дизайн для будинків. А ти на що плануєш йти вчитися?
  - На юридичний
  Я побачила що вона повернулася й подивилася на годину. Щойно була тільки 3 година обіду. Тітка швидко зняла фартух і поклала його на крісло.
  - Вибач, але я повинна йти
  Вона накинула на себе куртку та вибігла на двір. Весь будинок залишився під мій нагляд. Я могла детально оглянути все й ту кімнату що була з надписом. Швиденько доївши стейк я підбігла до дверей і знову взялась їх відкривати. Але на привеликий жаль зробити це мені не вдалося. Вони були зачинені! 
 - Дітько
  Мені нічого не залишалося як повернутися в свою кімнату й розрахувати все що я привезла. Але згадавши один рецепт пудингу я побігла на кухню шукати інгредієнти. Все що було потрібно це пудинг в порошковому вигляді, молоко та цукор. На кухні було дуже багато каструль тому знайти ту яка мені була потрібна було саме простіше. Рецепт був доволі легким тому мені здавалося що все буде просто чудово. Я взяла горнятко, яке могло вмістити літру будь якої речовини, та налила туди 300 грам молока й перемішала все з порошком. Після цього поставила паритися молоко й сіла за стіл й витягнула свою карточку з телефону й переставила його в айфон. Він був таким класним. В комплект входив також персиковий чехол. Чому саме персиковий? Ще одне питання на яке в мене немає відповіді.
  Коли закипіло молоко я вилила рідину з порошком і перемішала, але в цей момент хтось подзвонив в двері.Вимивши руки я підбігла до дверей і відчинила їх. Переді мною стояв хлопець. Такий красивий. Мені здалося що я його вже бачила.
  - Перепрошую, - я відійшла від нього на крок. - ви до кого?
  - Я взагалі-то, - сказав хлопець і зайшов в будинок. - тут живу...