Глава 2

Софія відвела погляд.

— Зруйнувати вдруге? — тихо перепитала вона. — А ти впевнений, що цього разу тобі взагалі є що руйнувати?

Він мовчав.

І це мовчання дратувало її більше за будь-які слова.

П'ять років.

П'ять довгих років вона вчилася жити без нього. Вчилася не чекати повідомлень, не здригатися від знайомого запаху парфумів у натовпі, не шукати його силует серед перехожих.

Вона навчилася усміхатися.

Навчилася бути сильною.

Навчилася переконувати себе, що більше не любить.

А тепер він просто стояв перед нею.

Живий.

І дивився так, ніби ці п'ять років були не між ними, а десь далеко, в чужому житті.

— Скажи мені правду, — нарешті промовила Софія.

Він стиснув щелепи.

— Я хочу.

— Ні. Не «хочу». — Вона зробила крок до нього. — Цього разу ти скажеш.

Його погляд змінився.

Наче він саме цього й боявся.

— Софіє…

— Де ти був?

Тиша.

— Чому зник?

Ще одна пауза.

— І найголовніше… — її голос затремтів, але вона не відступила. — Чому всі ці роки я вірила, що ти мене просто покинув?

Він опустив очі.

І тоді Софія зрозуміла.

Вона нарешті поставила правильне питання.

А відповідь на нього він боявся дати більше, ніж вона — почути.

— Тому що я мав тебе покинути, — тихо сказав він.

Софія застигла.

— Що?

Він підняв на неї очі.

— Якби я залишився тоді… ти могла б загинути.

Їй здалося, що повітря в кімнаті раптом стало важким.

— Про що ти говориш?

— Про те, що все, що ти знала п'ять років тому, було брехнею.

Софія похитнулася.

— Ти хочеш сказати, що…

— Я не зраджував тобі.

Її серце пропустило удар.

Саме ці слова вона мріяла почути сотні разів.

І саме зараз вони налякали її більше, ніж будь-яка брехня.

— Тоді чому ти пішов?

Він зробив крок до неї.

— Бо мене змусили.

— Хто?

Чоловік замовк.

А потім дістав із кишені телефон і поклав його на стіл.

На екрані було одне старе повідомлення.

Дата — п'ять років тому.

Софія повільно взяла телефон.

Прочитала.

І відчула, як холод проходить по спині.

«Якщо ти не зникнеш сьогодні, вона дізнається, що сталося тієї ночі.»

Софія підняла очі.

— Що сталося тієї ночі?

Він дивився на неї кілька секунд.

А потім сказав те, після чого її життя вже ніколи не могло залишитися колишнім.

— Тієї ночі загинув не той чоловік, про якого тобі розповіли.