Перший день в коледжі

Сьогодні я прокинулася дуже рано, щоб встигнути зібратися в коледж. Мені пощастило, що він знаходився недалеко від мого дому, і мені не потрібно було жити в гуртожитку. Я довго вибирала, що вдягнути, й зупинилася на новій сукні.
Зібравшись, я взяла рюкзак і вийшла з дому. Коледж був досить великий і красивий — я була рада навчатися саме тут. Я познайомилася зі своїми новими одногрупниками: вони були чудовими й веселими. Сьогодні був лише перший день, тому пари були досить легкими та цікавими.
На перерві до мене підійшов мій одногрупник Адріан. Він був дуже веселим.
— Привіт, я тут купив тобі каву.
— Дуже дякую, — я взяла стакан, який він простягнув мені.
— Як тобі наша група?
— Чудова, я дуже рада. А тобі?
— Мені теж дуже подобається. Цікаві й красиві одногрупники. А як тобі пари?
— Вони теж чудові. Хоч і досить важкі, але мені подобається ця професія, тому я з радістю буду навчатися й сидіти на парах.
— Я теж ще з дитинства мріяв стати ветеринаром, завжди лікував тваринок.
— Чудово, — сказала я, посміхнувшись.
— Скажи, а в тебе є хлопець?
— Ні, немає.
Я сказала це, хоча й досі любила Тео. Але ми з ним не зустрічалися, тож назвати його своїм хлопцем я не могла.
— А в мене є шанс?
— Не знаю, я ще не дуже добре тебе знаю.
— Я спробую, — сказав він, посміхнувшись, і пішов сходами на другий поверх.
Ці слова мене трохи збентежили, бо я не очікувала, що хтось скаже мені таке. Ще зовсім недавно я вважала себе некрасивою, а тепер — одразу два хлопці. Я любила Тео, а Адріан подобався мені лише як друг — принаймні я переконувала себе в цьому.
Після закінчення пар я пішла додому. Раптом мені написав хтось із невідомого номера. Зазвичай я одразу блокувала такі повідомлення, але цього разу чомусь вирішила відкрити й подивитися. Писав якийсь незнайомець.
— Привіт, як справи?
Я довго вагалася, але все ж вирішила відповісти.
— Привіт, усе добре. А ти хто?
— Таємний незнайомець.
— Зрозуміло. А з якою метою ти мені пишеш?
— Хочу просто поспілкуватися з тобою. Ти не проти?
— А скільки тобі років?
— Мені дев’ятнадцять. А тобі?
— Мені вісімнадцять.
— Зрозуміло. Чим любиш займатися?
— Я люблю тварин, тому навчаюся на ветеринара. А ти?
— Я люблю готувати, навчаюся на кухаря.
— А як ти знайшов мене в соціальних мережах?
— Це моя таємниця. Поки хочу залишити це в секреті.
— Добре. А я тебе знаю в реальному житті?
— Так, ти мене знаєш.
— Мені вже дуже цікаво, хто ти.
— А в тебе є здогадки?
— Жодних.
— Я люблю тебе, Леє.