40

Вночі я не змогла заснути. Все прокручувала події, що сталися за останній день. Тому прокинулася пізно й особливо не поспішала покидати свою кімнату. Я не знала, як поводитися після вчорашнього вечора. Мені здавалося, що я зробила щось жахливе, дозволивши Льоші обійняти себе. Адже він був чоловіком моєї сестри. Я настільки накрутила себе, що вирішила зовсім не виходити. Сьогодні у нас вихідний день, сидітиму у себе в кімнаті. А поїсти вийду, коли нікого не буде вдома. 

Але всі мої плани майже відразу були зруйновані. У двері постукали. Я вирішила прикинутись сплячою і не відповідати. Але стукіт повторився вже наполегливіше, і я почула голос Марини.

- Дитино, ти довго ще спатимеш? Вставай, на тебе всі чекають за столом. Навіть Олена вже прокинулася.

- Маринко, сідайте без мене. Я ще трохи поваляюсь. А їсти я зовсім не хочу, - сонним голосом відповіла я.

- Іринко, ти давай не вигадуй різні казки. Діти приїхали до нас у гості, хочуть поспілкуватися. А ти що, цілий день спатимеш?

- Ну чому цілий день, я вийду трішки згодом. А поки ти з ними поспілкуйся, - наполягала я на своєму.

- Так, племіннице, ану швидко відчиняй мені двері. Мені потрібно тебе побачити. Може, ти захворіла? І не випробовуй моє терпіння.

Я зрозуміла, що тітка від мене не відчепиться і встала з ліжка. Відчинивши двері, я впустила її до себе в кімнату. Марина з тривогою глянула на мене.

- Дитино, ану швидко викладай, що трапилося. Адже ти не просто так не хочеш виходити.

- Та все нормально, просто хочу відіспатися. Ти ж сама казала, що треба більше відпочивати, - я намагалася говорити якомога спокійніше.

- Іринко, ти зовсім не вмієш брехати. Що сталося? Адже вчора ввечері все було гаразд. - І тут тітка затулила рота рукою і прошепотіла: - О, Господи, дівчинко моя, тебе, може, Олексій образив?

- Маринко, ти вибач, звичайно, але ти що, зовсім з глузду з'їхала, - скрикнула я з обуренням, - таку дурницю верзеш.

- Ну, слава Богу, що все не так, як я подумала. Але чому ти не хочеш виходити? Швидко зізнавайся, що сталося, чи я запитаю у Льоші.

Я не витримала натиску тітки та розповіла їй про танець на березі та про те, що сталося ввечері.

- Ох, дитино, ти мене налякала. А все виявилося набагато простіше.

- Ти вважаєш, що це нісенітниця? - Обурилась я. - Навіщо я тобі взагалі все розповіла.

- Заспокойся і не кричи. Іринко, я не казала, що це нісенітниця. Просто я не зрозумію, в чому проблема. Я тобі вже давно казала, що хлопець не байдужий до тебе. А твій день народження ще більше підтвердив мої здогади. Ти б бачила, як він гасав містом, організовуючи свято. А після твоєї розповіді я впевнена в його симпатії до тебе на всі сто відсотків.

- Марино, але проблема в тому, що він чоловік моєї сестри. І я не маю права взагалі втручатися в їхні стосунки, – мої очі наповнились сльозами. – Тому я й не хочу виходити. Чим менше ми бачитимемося, тим краще для нас.

- Племіннице, ти щось зайве собі надумала. Ти що сидітимеш під замком до їхнього від'їзду?

- Якщо треба, то буду, - впевнено сказала я. - Так хоч проблем не створюватиму нікому.

- Та ти сама собі проблему вигадала. Заспокойся і поводься, як завжди, живи своїм життям. А Олексій дорослий та досвідчений чоловік, я гадаю, він сам вирішить, як йому правильно чинити. І він точно намагатиметься не втягувати тебе у свої проблеми.

- А як мені бути зі своїми почуттями? У мене після вчорашніх подій взагалі все всередині перевернулося. Як мені спокійно знаходиться поруч з ним, - я вткнулась в плече Марини та розплакалась.

- Бідолашна моя дівчинко, потрапила ти, звичайно, між двох вогнів. Але я знаю, що ти зможеш з усім впоратися. Ти маєш заспокоїтися і намагатися стримувати свої емоції та почуття. Повір мені, мине час і ця ситуація обов'язково вирішиться. Потрібно лише трішки зачекати. Ти гадаєш, Льоші зараз легко? Він заплутався набагато більше, ніж ти. І ти мусиш йому допомогти. Просто поводься природно і побачиш, все налагодиться. А тепер швидко приводь себе до ладу і спускайся за стіл. Тим більше, що для тебе є ще якийсь сюрприз.

- Так, я згадала, Льоша говорив мені про якийсь сюрприз.

- Ну, от і поспішай. Хочеться вже якнайшвидше дізнатися, про що йдеться.

Після розмови з тіткою я трішки заспокоїлася. Вона має рацію, я повинна взяти себе в руки й спробувати впоратися зі своїми почуттями, а що буде далі, час покаже. 

Привівши себе до ладу, я спустилася на перший поверх. У залі був накритий стіл і всі вже сиділа за ним, чекаючи на мене. Я вдихнула більше повітря і з черговою посмішкою зробила крок у кімнату.

- Всім доброго ранку. Вибачте за запізнення, я трішки проспала.

- Привіт, принцесо. Нічого страшного, ми всі сьогодні встали пізно. Потрібно було відпочити після вчорашнього насиченого дня.

Я підняла очі на Олексія. Він був спокійний. У його погляді та поведінці не було навіть натяку на вчорашні емоції. І на мить я навіть засумнівалась, а чи не наснилося мені все це. Але потім я згадала слова Марини про те, що чоловік сам розбереться з проблемами, а я мушу допомогти йому. І я вирішила стримувати свої почуття, чого б мені це не вартувало.

Після сніданку Льоша попросив нас зібратися в альтанці та сказав, що є важлива розмова. Ми з тіткою переглянулися, а мені, чесно кажучи, чомусь стало ніяково. Розмістившись на дивані, з тривогою дивилися на чоловіка.

- Дівчата, ви на мене так дивитеся, наче я смертний вирок зібрався вам зачитувати, - посміхнувся він. - Розслабтеся, нічого страшного я вам не скажу.

- Ой, любий, - втрутилася в розмову Олена, - завжди ти все ускладнюєш. Давай я сама розповім про наш сюрприз.

- Ну, як хочеш, розповідай.

- Сестричко, адже ти дуже любиш театр і з дитинства мрієш грати на сцені. Я навіть пам'ятаю, тато обіцяв, що ти обов'язково вступиш до театрального. Але, на жаль, все склалося не так, як хотілося б.