39

До театру ми встигли приїхати вчасно. Я не була тут вже кілька місяців і тому раділа, що змогла нарешті потрапити в улюблене місце. А коли розпочалася вистава, я взагалі забула про все на світі. Я ловила кожен жест та кожне слово акторів. І я засмучено зітхнула, коли вони вийшли на фінальний уклін. Кілька годин пролетіли, неначе кілька хвилин. 

Всім дуже сподобалася гра акторів та й вистава була дуже цікавою. Ми ділилися один з одним враженнями, доки їхали до ресторану. Лише Олена сиділа надувши губи та не хотіла ні з ким спілкуватися. Мабуть, її дуже зачепили мої слова, тому що вона весь час кидала на мене нищівні погляди.

Ми під'їхали до ресторану, і Льоша допоміг нам вийти з машини. Біля входу нас вже чекали.

- Ну, що, Принцесо, все, як ти хотіла, велика ресторанна сім'я зібралася на вечірку. Приймай вітання.

І ніби по команді до мене кинулися всі дівчата та хлопці. Вони обіймали та цілували мене. Побажань було стільки, що я просто не встигала вловити, хто і що мені каже. Мене засипали квітами і я просто потонула в них. У цей момент я відчула справжнє щастя. Я в оточенні рідних і люблячих людей, хіба може бути щось краще за це.

- Ану розійдіться, дайте дитину привітати. Молодь налетіла, а старому й пройти не дадуть, - почула я знайомий голос.

Розсовуючи хлопців ліктями, до мене пробирався дядько Микола. В одній руці він тримав букет квітів, а в другій - м'яку іграшку, великого білого зайця.

- Дівчинко моя, вітаю тебе з днем народження. Бажаю тобі щастя, великого кохання і щоб усі твої бажання здійснилися. А це друг для твого ведмедика.

Я міцно обійняла чоловіка.

- Дякую за вітання і за подарунок. Заєць просто шикарний, я думаю, ведмедику сподобається новий друг. А ще я хочу тобі подякувати за те, що ти в нас є і завжди допомагаєш і опиняєшся поруч у важкі моменти.

Дядько Микола розплакався і подивився з ніжністю на мене.

- Іринко, ти зовсім доросла стала. Я навіть не встиг побачити, коли ти виросла. Батьки пишалися б тобою, я це точно знаю.

Чоловік віддав мені іграшку та квіти й запросив усіх до ресторану. 

Всередині будівля потопала у квітах. Столи були дуже гарно сервіровані. Тут очевидно попрацювала Марина. Вона була професіоналом з оформлення урочистостей. Льоша дотримав слова та найняв офіціантів з інших ресторанів обслуговувати свято. Тож усі дівчата та хлопці, які працювали у нас, змогли розслабитися та відпочити. 

Вечірка вдалася на всі сто відсотків. Усі веселилися та танцювали. А Марина та Льоша тримали все під контролем та дивилися, щоб усім було комфортно. Я кілька разів підходила до них і запитувала, чи не потрібна моя допомога.

- Дитино, відпочивай, танцюй, - з посмішкою відповіла тітка. - Це ж твоє свято. От і насолоджуйся життям.

А я після кількох годин веселощів та гучної музики трішки втомилася. Тож потихеньку вийшла на вулицю й обійшовши ресторан, вийшла на берег. Тут було добре і спокійно, тільки чути шум моря. День видався дуже насиченим, і я хотіла побути в тиші. 

Я дивилася на хвилі та машинально гладила серце. Мені здавалося, що воно ще зберігає тепло рук Олексія. Я так поринула у свої думки, що коли на моє плече лягла чиясь рука, підскочила від несподіванки та скрикнула.

- Тихо, Принцесо, це я. Ти що, злякалася?

Я обернулася і побачила перед собою Льошу, що посміхався.

- Злякалася? Та я мало не вмерла від страху, - обурено вигукнула я.

- Ну, вибач, будь ласка, я просто побачив, як ти пішла на берег і вирішив принести тобі плед. Увечері біля води холодно. - Чоловік дбайливо укутав мене.

- Дякую, Великий Брате, - посміхнулася я йому. - І вибач, що накричала на тебе. Ти мені стільки зробив. Я вже не пам'ятаю, коли так веселилися.

- Це найменше, що я міг для тебе зробити. У мене для тебе правда є ще один сюрприз. Але я гадаю, що в тебе сьогодні й так багато вражень, тож прибережемо його на завтра.

- Так, це точно, сьогодні сюрпризів вистачить. До речі, я хотіла подякувати тобі за подарунки. Я давно мріяла про таку сукню. А серце просто неймовірно красиве. Я завжди його носитиму. - Я поклала руку на кулон. 

Льоша глянув на мене і посміхнувся.

- Я радий, що тобі сподобалося. А ще я хотів, щоб частинка мене завжди була з тобою та оберігала від неприємностей та бід. Тож і подарував такий кулон. 
Гадаю, ти не будеш проти такої символічної присутності мене у твоєму житті.

- Я зовсім не проти. Думаю, що твоє серце принесе мені щастя та удачу.

- Навіть не сумнівайся. А тепер, Принцесо, дозволь запросити тебе на танець, - чоловік простяг мені руку.

- Танець під шум хвиль? А ти романтик, Великий Брате, - посміхнулась я і поклала свою долоню на руку чоловіка.

Це був найдивовижніший танець у моєму житті. Я забула про все на світі. У цьому світі існували лише він та я. Льоша ніжно тримав мене за талію, наче порцелянову фігурку, яку він боявся розбити. А я відчувала тепло його рук і бачила блиск у його очах. Ще кілька днів тому мене лякав цей блиск, але зараз я готова була розчинитись у його погляді, в його обіймах. І раптом мені так захотілося, щоб він мене поцілував. Я розуміла, що це не правильно, але не могла з собою нічого вдіяти. А чоловік наче прочитав мої думки. Він міцніше стиснув мене у своїх обіймах і... І тут над нашими головами вибухнули вогняні квіти салюту. Від несподіванки ми завмерли на кілька секунд.

- Дідько, як не вчасно, - прошепотів Льоша. Він глянув на мене і ніби вибачаючись, сказав: - А це ще один сюрприз. Щоправда, я про нього зовсім забув.

- Не дивно, занадто багато сюрпризів за день. Ти зовсім заплутався, - посміхнулась я.

- Так, ти маєш рацію, Принцесо, я зовсім заплутався, - задумливо глянув на мене чоловік.

- Тобі потрібно відпочити. Пішли заберемо дівчат і поїдемо додому. - Я взяла хлопця за руку і потягла до ресторану. А він йшов слухняно за мною і виглядав зовсім розгубленим.