38

Вперше за дванадцять років я прокинулася у свій день народження у гарному настрої. Я добре виспалася. А побажання Марини справді справдилися. Уві сні я бачила свого такого рідного та найкращого чоловіка. І я чекала від сьогодні лише позитивних емоцій та радісних подій. 

Швидко прийнявши душ і поцілувавши свого ведмедика, я вийшла з кімнати та завмерла від несподіванки. Весь коридор та сходи були прикрашені повітряними кульками та квітами. Кілька хвилин я приходила до тями від емоцій, які мене переповнювали. А потім почала потихеньку спускатися і торкалася квітів, немов перевіряючи, чи не сниться мені все це. Я зазирнула на кухню, але нікого там не було. І тут почула розмову у залі. Завмерла, прислухаючись. Марина та Олена про щось сперечалися. Я тихенько підійшла ближче.

- Ну, і навіщо його понесло за місто? Можна було купити в магазині квіти, он як для прикрашання взяли. Ні, потрібно їхати в якісь поля, щоб нарвати трави, - обурювалася сестра.

- Просто Льоша хотів зробити сюрприз Іринці. Ти ж знаєш, як вона любить саме польові квіти. Ось і поїхав, щоб нарвати їх самому. І взагалі, я не розумію, чому ти так нервуєш. Він телефонував, сказав, що за кілька хвилин буде вдома, - спокійно сказала тітка.

Я вирішила тихенько піднятися до себе, щоб не випереджати події. Нехай всі думають, що я ще сплю. Та й засмучувати рідних не хотілося, адже вони так готувалися, а я могла зірвати усі їхні плани. 

Зачинивши двері, я підійшла до вікна і сіла на підвіконня. Мені було спокійно та добре на душі. Поруч зі мною рідні та улюблені люди, які роблять все, щоб я була щаслива. Я посміхнулась своїм думкам і тут почула стукіт у двері.

- Іринко, ти вже прокинулася? Можна до тебе зайти, - почула голос Марини.

Я зістрибнула з підвіконня і крикнула:

- Звичайно, можна. Я вже не сплю.

Двері відчинилися і перше, що я побачила, просто величезний букет польових квітів, який ніби плив у повітрі до мене. Я верескнула від радості та вткнулася в нього обличчям. Господи, яка ж була насолода вдихнути на повні груди цей неймовірний терпкий запах. Я ніби повернулася в дитинство, коли ми з татом виїжджали за місто. Він лягав у траву і відпочивав, а я блукала полем і збирала ось такі ж квіти.

Я ще раз вдихнула п'янкий запах, підняла очі та зустрілася з блискучим поглядом Льоші.

- Принцесо, вітаємо тебе з днем народження! Бажаємо тобі величезного щастя, неземного кохання, успіхів у навчанні та щоб усі твої мрії справдилися. А ще я бажаю від себе особисто, щоб ти залишалася такою ж щирою, незвичайною дівчинкою. Ну а з букетом, я бачу, ми вгадали.

Чоловік віддав мені квіти та, нахилившись, поцілував у щоку. Слідом за ним до мене підійшла Марина. Вона обійняла мене і поцілувала.

- Іринко, з днем народження тебе, моя рідна. Я приєднуюсь до побажань Льоші. А ще хочу побажати, щоби ти зустріла справжнього чоловіка, який буде тобі надійною опорою. І буде тебе любити та оберігати. Ти в мене дуже хороша дівчинка і заслуговуєш на величезне кохання.

Останньою мене привітала Олена. Мабуть, вчора ввечері Льоша провів з нею дуже повчальну бесіду, бо сестра випромінювала суцільну доброзичливість. Вона теж обняла мене і цмокнула в щоку.

- Сестричко, я теж бажаю тобі щастя, здоров'я та головне вдало вийти заміж. Повір, це дуже важливо.

Я з вдячністю вислухала усі привітання. Мені було дуже приємно, що рідні так люблять мене і бажають мені найкращого.

- Рідні мої, я така вдячна вам за все, що ви для мене робите. За ваші щирі побажання. І красно дякую за квіти. Це найдорожчий та найбажаніший подарунок. 

Я подивилася на Льошу і побачила, як вогники радості спалахнули в його очах. Він вже вкотре вгадав моє бажання.

Потім ми всі разом вийшли з кімнати та я почала захоплюватися прикрашеним будинком, вдаючи, що бачу кульки та квіти вперше. 

Після сніданку ми поїхали на могилу до батьків. Поклали квіти, а коли всі пішли до машини, я затрималася на кілька хвилин. Мені потрібно було побути з ними наодинці. Я розповіла татові та мамі про ті зміни, які відбулися в нашому житті. І про те, що я, мабуть, закохалася, але не маю права показувати свої почуття. Загалом поділилася з ними найпотаємнішим. Потім поквапилася до машини, адже ми ще запланували похід у театр. 

Льоша завіз нас з дівчатами до салону краси, а сам поїхав до ресторану, перевірити, чи все готове до вечірки. Знайома Марини була справжнім професіоналом своєї справи, і ми залишилися задоволені нашими зачісками та макіяжем. Навіть Олена поверталася додому у гарному настрої. А їй дуже важко було догодити.

Приїхавши додому, ми розійшлися своїми кімнатами. Потрібно було переодягнутися. Я вдягла сукню і вже приміряла босоніжки, коли до кімнати зайшла Марина. У руках вона тримала маленьку коробочку.

- Іринко, ти в мене справжня красуня. А я тобі подарунок принесла. Вранці забігалась і зовсім забула. Старію, мабуть, - посміхнулася тітка. - Це тобі, моя дівчинко. Адже у Принцеси мають бути прикраси. - Вона простягла мені коробочку. 

Відкривши її, я виявила там кілечко. Воно було дуже гарне, з невеликим камінчиком, під колір сукні.

- Маринко, дуже дякую. Воно таке класне, а головне ти вгадала з камінцем. Прямо під колір сукні. - Я кинулася обіймати та цілувати тітку.

- Я рада, що тобі сподобався мій подарунок. Ну, а тепер ходімо до наших, вони вже чекають у дворі.

Виходячи з кімнати, я не втрималась і зазирнула у дзеркало. Сіра мишка, якою я завжди почувалася, кудись зникла. На мене дивилася впевнена в собі дівчина з блискучими очима. І я здогадувалась завдяки кому я так перетворилася. Посміхнувшись своєму відображенню і підморгнувши ведмедику, я вийшла з кімнати.

Марина вже розмовляла з ними біля входу до будинку. Вона стояла обличчям до дверей, тому побачила мене першою.

- А ось і наша іменинниця, - урочисто сказала вона. - Прошу любити та шанувати.

Льоша та Олена одночасно розвернулися до мене. Побачивши, скільки емоцій за одну секунду відобразилося на їхніх обличчях, я мало не розреготалася. Здавалося, вони відразу не могли зрозуміти, хто перед ними стоїть. Але за кілька секунд збентеження пройшло. Чоловік тепер дивився на мене з неприхованим захопленням. А ось сестра готова була луснути від злості.