35. Олексій

Я перепросив перед дівчатами та поквапився до своєї кімнати. Відчинивши двері, я відразу побачив Олену. Вона стояла, спершись на стіну і намагалася зняти босоніжки. Але їй це не вдавалося зробити, тому що при кожній спробі нахилитися її заносило вбік.

- Ти ж казала, що ночуватимеш у подруги, - я підійшов до дівчини та взяв її за руку. - Але я бачу, що до сну у вас не дійшло.

- Ой, мій коханий прийшов, - Олена спробувала обійняти мене і поцілувати. - Тільки не бурчи на мене. Терпіти не можу, коли ти починаєш читати лекції. Ну що мені не можна з друзями відпочити.

- Гаразд, давай допоможу тобі роздягнутися і лягай спати.

Я допоміг дівчині роздягнутися і поклав її в ліжко. Вона майже відразу заснула. А я знову спустився на кухню, де на мене чекали дівчата.

- Як там наша гуляка? - Запитала Марина.

- Нормально. Уклав спати. Добре хоч не чинила опір. Бо вона буває такі скандали влаштовує.

- Ну, хай поспить. А ми поснідаємо та займемося справами. Я збігаю ненадовго до ресторану, подивлюся, як там ідуть справи. Потім ми можемо сходити погуляти містом. На той час можливо й Олена прокинеться.

- Я піду з тобою в ресторан, можливо, там потрібна допомога, - звернулася Іра до тітки.

Мені здалося, що дівчина не горить бажанням залишатися зі мною вдома. Але Марина рішуче відмовила племінниці.

- Дитино, ти побудеш вдома. Раптом Олені буде погано. А я намагатимусь не затримуватися.

Дівчина глянула на мене і я зрозумів, що вона спеціально залишає нас вдома, щоб я зміг поговорити з Ірою. Тому я підтримав розмову.

- Принцесо, твоя тітка має рацію. Мені можливо знадобиться твоя допомога. Та й прибрати на кухні нам потрібно. Тож нехай Марина вирушає на роботу, а ми з тобою посуд перемиємо. Точніше, враховуючи твої травми, я митиму, а ти по місцях розставлятимеш. Домовились?

Я побачив по очах Іри, що вона очевидно не в захваті від перспективи залишитися зі мною віч-на-віч, але заперечувати двом дорослим людям не змогла.

- Домовилися, - зітхнула дівчина.

- Ну, ось і чудово, - поспішила до виходу Марина. Вже у дверях дівчина озирнулася і з надією подивилася на мене. Я кивнув їй у відповідь, даючи зрозуміти, що дотримаюсь своєї обіцянки, поговорити з її племінницею. Щоправда, я ще й сам не знав, як мені вірно побудувати розмову, щоб не злякати дівчину і не зробити ще гірше.

Ми неквапом прибрали та перемили посуд. При цьому майже весь час мовчали. Я намагався розмовляти з Ірою, але вона не дуже хотіла йти на контакт. Відповідала лише на запитання, які я задавав. А після того, як ми прибрали, перепросила і пішла до себе в кімнату. Я також пішов до себе. Вирішив перевірити, як там Олена. Дівчина спала, згорнувшись калачиком. Я вкрив її та вийшов з кімнати.

Мені потрібно було вигадати привід, щоб хоч якось розпочати розмову з Ірою. І тут я згадав про її порізану руку. Скажу, що потрібно поміняти пов'язку, бо рана може запалитися. 

Я пішов на кухню, взяв у аптечці все, що потрібно для перев'язки й постукав у двері. У кімнаті стояла тиша. Мабуть, дівчина думала, відповідати мені чи ні.

- Принцесо, я прийшов зробити тобі перев'язку. Відчини двері, я ж знаю, що ти там.

Почулися легкі кроки та двері відчинилися.

- Тобі не варто було турбуватися. Я можу сама перев'язати собі руку.

- Але ж самій незручно бинтувати. Та й обробити рану потрібно, бо ж запалення може початися. Тож мені можна увійти?

- Проходь, - Іра відійшла від дверей, а я зайшов до кімнати.

Мене з першого погляду вразила бездоганна чистота. Всі речі складені та розставлені по своїх місцях. У дівчини очевидно був бездоганний смак. Кімната виглядала ідеально та гармонійно. Колірна гама стін та тюлів створювала затишну обстановку.

- У тебе дуже затишно, Принцесо. Ти сама підбирала кольори та меблі? - Не втримався я від похвали.

- Та сама. Коли робили ремонт, Марина дозволила мені зробити все так, як я хочу. А тобі справді подобається? - Пожвавішала вона.

- Звісно, тут все просто ідеально. Ти велика розумниця.

Я підійшов до маленького столика і виклав на нього бинти.

- Ну, що, лікуватимемо твою долоню.

Іра підійшла і простягла мені руку. Я потихеньку зняв стару пов'язку й оглянув рану. Вона вже почала затягуватися, але краї ще були червоними.

- Ти потерпиш, Принцесо? Потрібно обробити рану, буде трохи боляче.

- Нічого, я потерплю.

Зробивши перев'язку, я не стримався і погладив дівчині руку.

- Ну ось і все.

Я підняв голову і глянув у її очі. І тут мене знову накрило. Я вже неодноразово відчував ці почуття, торкаючись до неї, і не міг зрозуміти, що зі мною відбувається. Здоровий, дорослий чоловік, який мав бурхливі романи на кілька місяців і невеликі інтрижки на кілька днів, пасував перед маленькою і тендітною дівчинкою. Її величезні очі притягували мене немов магнітом. Мені хотілося розчинитись у них і залишитися там назавжди. А ще за мить я відчув непереборне бажання поцілувати дівчину. Але Іра, ніби відчувши мої наміри, різко забрала свою руку і відступила від мене на кілька кроків. Я помітив, що вона завжди відчуває мій настрій і по очах може прочитати всі мої думки. А я ніяк не міг збагнути, як їй це вдається робити. Але зараз у мене була інша проблема. Я знову, як і в день приїзду, налякав її. І мені потрібно було терміново виправляти ситуацію. 

Посміхнувшись, ніби нічого не сталося, я звернувся до дівчини:

- Принцесо, я прийшов до тебе не лише перев'язати руку, а ще й обговорити наші плани.

Іра трішки наважилася і знову підійшла ближче до мене.

- Які плани?

- Ти ж обіцяла подумати, як ми відзначатимемо твій день народження. Так ось я вирішив поквапити тебе.

- Я подумала і вирішила, що нічого міняти не будемо. Просто посидимо у сімейному колі.

Дівчина присіла на ліжко і взяла до рук іграшкового ведмедика. Вона притиснула його до себе і про щось замислилася. У її маленькій фігурі було стільки розпачу, що мені захотілося підійти та обійняти її. Але я боявся знову налякати дівчинку. Тому просто звернувся до неї: