25. Олексій

Після повернення додому я не відразу зміг узятися до роботи. За короткий відрізок часу в моєму житті сталося стільки всього, що я ніяк не міг прийти до тями. Мене ніби закрутило у вирі різних подій, а коли я нарешті з нього вибрався, то навіть не розумів, що мені робити далі. Поки я був у гостях у дівчат, все було дуже просто. Мені подобалося проводити час у їхньому товаристві, з ними було весело та якось по-сімейному затишно. Ми могли годинами балакати про різні речі й поряд з ними я міг бути просто самим собою, не одягаючи на себе маску ділового бізнесмена. Але все хороше завжди закінчується. Мені зателефонував мій заступник і нагадав, що треба повертатися додому та займатися справами. Я дуже не хотів залишати затишний будинок дівчат, але бізнес вимагав моєї присутності в офісі. 

Першій про свій від'їзд я сказав Олені. Дівчина була очевидно засмучена, але намагалася не показувати своїх емоцій. А я мав зважитися на ще один важливий крок - запропонувати Олені поїхати зі мною. Інакше я вчинити не міг. Не знаю, як назвати ці почуття, але мене тягнуло до цієї дівчини. Вона була настільки красива та сексуальна, що я втратив голову буквально за кілька днів. Кожен її легкий дотик викликав бурю бажань і я не міг з ними боротися. А ще ці бажання підігрівалися почуттям подяки за мій порятунок. В результаті в одну з ночей я пробрався в кімнату дівчини. Мені здалося, що вона чекала на мене. На ній був одягнений прозорий пеньюар, який підкреслював ідеальні форми. А від тіла виходила така енергія, що мене просто накрило хвилею бажання. Ця ніч була, мабуть, найпристраснішою та найспекотнішою за останні кілька років. Дівчина знала, як доставити мені неймовірні відчуття. На ранок ми обоє заснули, знемагаючи від втоми. І коли потрібно було їхати, я зрозумів, що мушу забрати Олену з собою. Вона притягувала мене як магніт, зводила з розуму своїм ідеальним тілом. У тому, що дівчина погодиться їхати зі мною, я навіть не вагався. Вона не раз давала мені зрозуміти, що я їй теж не байдужий.

Я вирішив влаштувати перед від'їздом пікнік, на якому і сказав дівчаткам про від'їзд. А також запитав дозволу забрати з собою Олену. Марина сказала, що вона не проти, а Олена нехай сама вирішує, їхати їй зі мною чи ні. Все вирішилося якнайкраще. Дівчина була рада поїхати зі мною, тим більше я переконав її, що у великому місті у неї набагато більше перспектив.

Наступного ранку ми збиралися в дорогу. Дівчата приготували стільки їжі, що я був просто приголомшений їхньою турботою. І знову я спіймав себе на думці, що зовсім не хочу їхати від них. Але потрібно було пакувати речі та вирушати в дорогу. Олена набрала з собою багато речей, і я ніяк не міг покласти її валізи в машину. Укладаючи чергову валізу, я відчув, що за моєю спиною стоїть Іра. Так, саме вона. Не знаю чому, але я завжди відчував її присутність якимось шостим почуттям. Дівчина була трохи засмучена і це було цілком нормально, адже я забирав її сестру. Вона запропонувала допомогти з валізами, і ми разом почали їх вкладати. Якоїсь миті, потягнувши валізу, ми стукнулися лобами, і Іра від удару почала падати, але я встиг підхопити її та машинально притиснув до себе. Напевно, це і стало моєю фатальною помилкою. Від дотику до цієї дівчини по моєму тілу пройшло таке тепло, що я, злякавшись незвичайних відчуттів, відскочив від неї та з тривогою зазирнув у її очі. Мені здалося, що Іра пережила ті самі відчуття, що я. Вона була в якомусь напівсвідомому стані та не могла сказати жодного слова. Через кілька хвилин дівчина все ж таки прийшла до тями й відповіла, що вона почувається нормально. А я зовсім не розумів, що сталося зі мною. Чому моє тіло так відреагувало, здавалося на звичайний дотик. Добре, що з будинку вийшли Олена та Марина, і я перемкнувся на розмову з ними. Вже прощаючись, я обійняв Іру і знову пережив ті самі почуття.

Пройшло кілька тижнів, перш ніж я зміг втягнутися в робочі будні. За часи моєї відсутності роботи накопичилося дуже багато і мені довелося розгрібати купу паперів і вирішувати безліч проблем. Я йшов на роботу рано-вранці, а повертався майже вночі. Але коли у мене з'являлося кілька вільних хвилин, я завжди дзвонив до Марини. Розпитував, як у них ідуть справи, чи справляються вони з рестораном. Дівчина розповідала про всі новини, казала, що ресторан має велику популярність. Кілька разів я хотів поговорити з Ірою, але Марина посилалася на те, що вона занадто зайнята і не може розмовляти.  І після останньої розмови в мене склалося враження, що дівчина просто не хоче спілкуватися зі мною. Я не знав у чому причина такої поведінки. І відчував розчарування щоразу після такої відмови. Але потім робота знову затягувала мене і я на якийсь час забував про свої сумніви.

Через роботу і на спілкування з Оленою часу майже не було. І вона дуже сердилася на мене.

- Навіщо ти мене сюди привіз, якщо зовсім не приділяєш мені часу? - Заявила дівчина одного вечора. - Ти цілими днями на роботі, а я сиджу постійно вдома. Я зовсім не так уявляла наше спільне життя. Адже ти говорив про якісь перспективи для мене. А в результаті я опинилася в ролі домогосподарки.

- Олено, ти ж бачиш, що в мене накопичилося багато роботи, доводиться розв'язувати різні проблеми. Адже я намагаюся і для тебе. А щодо домогосподарки, ти явно перебільшуєш. Тобі не доводиться готувати чи прибирати, - пояснив я.

Від цих слів Олена ще більше розгнівалася.

- Ти що мені дорікаєш, що я повністю перебуваю на твоєму забезпеченні й при цьому ще й ледарюю? Так давай краще поїду додому і звільню тебе від моєї присутності.

Я зрозумів, що образив дівчину своїми словами та спробував заспокоїти її. Підійшов до неї й, притягнувши до себе, спробував поцілувати. Але вона ухилилася від поцілунку.

- Оленко, ну пробач мені. Я справді не хотів тебе образити. Просто втомився на роботі ось і сказав зайве, - почав заспокоювати дівчину. - Ти маєш рацію, нам потрібно більше часу проводити разом. Давай у вихідні сходимо до театру. А потім підемо до ресторану. Домовились?