19

Пробігшись берегом і викупавшись, ми повернулися додому і застали прямо ідеальну картину. Наші голубки сиділи на дивані в альтанці та пристрасно цілувалися. Вони настільки захопилися цим заняттям, що навіть не помітили нашої присутності. 

Ми підійшли ближче, і Марина вдала, що закашлялася. Олексій з Оленою від несподіванки підскочили й мало не впали з дивана. Я не витримала, і прикривши рота рукою, засміялась. Марина награно грізно глянула на мене. Хоча я бачила, що вона сама ледве стримує сміх.

- Ви вибачте, що завадили. Ми ось до моря ходили, викупалися, вода просто чудова, - заговорила перша Марина, щоб вийти з незручного становища.

- А ми прокинулися, побачили, що вас немає, вирішили дочекатися вашого приходу, щоб поснідати, - поправляючи на собі халат, затараторила Олена.

Якщо сестра впоралася з хвилюванням миттєво, то Олексій стояв у розгубленості та не знав навіть як вірно себе поводити. Він, здавалося, навіть боявся подивитися в наш бік, тому що чоловікові було явно соромно за створену ситуацію.

Першою незручне мовчання наважилася перервати я.

- От і чудово, зараз ми з Мариною швидко переодягнемося і спустимося. А ви поки що накрийте на стіл, - сказала я і, схопивши тітку за руку, потягла її до будинку.

- Ну, ти, Іринко, просто молодець. Так швидко розрулила ситуацію, а то я думала, що Льоша збожеволіє. Мабуть, він справді ще не дуже зіпсований чоловік. Іншому було б начхати, що його застали в такій пікантній ситуації. А цей навіть очі боявся на нас підняти.

- Ну, нічого, наша Олена швидко його переробить. Вона навіть не почервоніла.

Переговоривши, ми розійшлися по кімнатах переодягатися. 

Коли я спустилась за деякий час, то стіл був накритий. А солодка парочка вже навіть встигла переодягнутися. Марина приєдналася до нас за кілька хвилин. 

Щоб не бентежити гостя, ми з Мариною вдавали, ніби нічого не сталося. Я почала розповідати яка тепла сьогодні вода. І запропонувала увечері всім разом прогулятись до моря. Наш гість поступово розслабився і теж почав спілкуватися.

- Я з задоволенням складу вам компанію. До того ж я хотів розв'язати деякі питання. І думаю, під час прогулянки ми зможемо всі разом їх обговорити, якщо ви, дівчата, звичайно, не проти, - соромлячись, сказав чоловік.

– Ну, якщо потрібно, можна й поговорити, – погодилась Марина. - А тепер усім дякую за компанію, але нам час на роботу. Іринко, ти готова, а то ми вже спізнюємося. Олено, Льошо, ви приберете тут все, а то ми справді щось затрималися, - звернулася тітка.

Ті дружно закивали головами та запевнили нас, що все приберуть і перемиють.

Дорогою на роботу ми всі гадали, про що хоче поговорити Олексій. І дійшли висновку, що ймовірніше про їхні стосунки з Оленою.

День пройшов у звичайних турботах. Я допомогла Марині з документами в офісі, а потім вирішила збігати в ресторан подивитися, як там справи. Дівчата офіціантки відразу почали мене розпитувати про нашого гостя. Вони ніяк не могли заспокоїтись, що наша Олена обкрутила такого чоловіка. У ресторані всі вважали сестру стервом і не могли зрозуміти, чому такий красень дістався їй. 

Я трохи побалакала з дівчатами та зайшла на кухню до дядька Миколи. Він дуже зрадів моєму приходу.

- Привіт, Іринко. Прийшла провідати старого? – Весело запитав він.

- Ой, дядько Миколо, не прибіднюйся. Ти в нас чоловік ще в розквіті сил, - підморгнула йому.

- Ну, мені це приємно чути від такої молодої та дуже привабливої персони, - засміявся наш шеф у відповідь.

Ми обговорили вчорашній обід і я не переставала хвалити нашого шеф-кухаря. Я сказала, що всі залишилися дуже задоволені його кухнею, особливо наш гість. А дядько Микола поділився зі мною тими емоціями, які відчув, коли ми всі зайшли дякувати йому на кухню. Сказав, що йому було дуже приємно слухати захоплені відгуки Олексія.

- Хороший видно цей ваш хлопець Льоша. І не лише тому, що мене хвалив. Знаєш, Іринко, відчувається в ньому такий потужний стрижень. Про таких кажуть справжній чоловік. Одне мене бентежить - не підходить йому наша Олена. Вона з нього всі соки витягне та кине. Ось згадаєш через час мої слова, – з сумом у голосі сказав дядько Микола. - Шкода хлопця. Йому б до тебе придивитися. Хоч ти ще й дівчисько зовсім, але була б йому гідною парою.

- Ой, дядьку Миколо, придумаєш таке. Де я і де Олена. Вона в нас красуня, за нею всі чоловіки озираються. Ось і нашого гостя зачарувала. Та й не потрібен мені ніхто, - якомога веселіше затараторила я.

- Ех, дівчинко, це ти зараз так думаєш. Ну, нічого, я впевнений, що мине час і ти обов'язково зустрінеш своє щастя. Ми з дівчатами та хлопцями ще на весіллі у тебе танцюватимемо. Запросиш нас, не забудеш.

- Зовсім ти мене у фарбу увігнав, дядько Миколо. Гаразд, я бігтиму, бо заговорилася з тобою. А нам з Мариною додому потрібно. Надвечір якась важлива розмова планується. Потім тобі розповім. - Я цмокнула чоловіка в щоку і махнувши на прощання рукою, помчала до Марини.

Вона вже чекала мене на виході з офісу і починала нервувати через мою довгу відсутність. Я перепросила і сказала, що заговорилася з дівчатами та дядьком Миколою. Ми поквапилися додому. Нам дуже натерпілося дізнатися, про що ж таке важливе хоче поговорити з нами Олексій.