16. Олексій

Минув вже понад тиждень з того дня, коли я мало не попрощався з життям. Я так до кінця не зрозумів, як зі мною таке могло статися. Я з дитинства чудово плавав, ніколи не боявся води, та запливи далеко від берега були для мене звичною справою. Але саме того ранку щось пішло не так. Я, як завжди, прийшов на берег моря рано-вранці. Люблю побути на самоті. А у такий час людей на морі майже немає. Поклавши рушник на пісок, я зайшов у воду, а потім пірнув. Пропливши під водою, я виринув на поверхню і поплив, віддаляючись від берега. Через якийсь час я відчув втому. Руки стали як ватні і я вирішив, що настав час повертатися. Але те, що сталося далі, не підлягає жодній логіці. Я просто різко почав втрачати сили. Мені здавалося, що пливу досить швидко, але оцінивши відстань до берега, я зрозумів, що просунувся зовсім небагато. Ноги та руки майже не слухалися мене. І в якийсь момент я зрозумів, що можу не допливти. Спробував покликати на допомогу, але на березі нікого не було. Кілька разів я пірнув під воду, але з останніх сил зміг піднятися над водою. Я майже почав втрачати свідомість. І тут наче крізь сон я побачив дівчину, що виринула переді мною. Вона щось сказала мені, але я майже не чув її голос. Я дивився в її величезні, сповнені тривогою очі. Вона так нагадувала мені Русалоньку з дитячої казки, що я з останніх сил сказав:

- Ти звідки взялася, Русалонько?

Після цих слів я поринув у темряву. Отямився я вже тоді, коли лежав на піску, а наді мною схилилася дівчина. Я покликав Русалоньку, але мені сказали, що я марю. Жодної Русалоньки поруч зі мною не було. І я знову знепритомнів. 

Чергове пробудження було у лікарні. Там мені вже розповіли, що я міг потонути, але мене врятувала дівчина, яка ходила берегом і побачила як я тону. Вона і врятувала мене. Коли мені стало краще, лікарі дозволили увійти до палати моїй рятівниці. Так я познайомився з Оленою. Я був у захваті від того, як така тендітна дівчина змогла дотягнути мене до берега. Адже я, скажемо так, не надто легкий чоловік.

- Я просто не могла дати загинути такому привабливому чоловікові, - мило посміхнулася дівчина, побачивши мій подив.

- Тепер я Ваш боржник і намагатимусь виконати будь-яке бажання, - прошепотів я, бо голос у мене ще не відновився.

- Ви головне одужуйте, це зараз найголовніше, - дбайливо промовила Олена.

Кілька днів дівчина дбала про мене. Оскільки знайомих у цьому містечку в мене не було, то вона й за ліками ходила, купувала і всіляко намагалася підтримати мене. А одного дня до мене прийшли навіть сестра і тітка Олени. 
Принесли курячий бульйон та фрукти. Я, звісно, ніколи не був сентиментальною людиною, але турбота цих трьох прекрасних дівчат справді вразила мене. Не кажучи вже про те, що всі троє були просто красуні. Але одна з них, а саме сестра Олени, Іра, здалася мені дуже знайомою. Я зустрівся з нею поглядом, а вона квапливо відвела свій.

- Іро, мені дуже знайоме Ваше обличчя. Ми не зустрічалися з Вами раніше? - Спитав я. 

Але Олена сказала, що я, мабуть, запам'ятав обличчя Іри, коли прийшов до тями на березі. Адже дівчата гуляли того ранку разом з нею, просто підійшли пізніше. Потім дівчата побажали мені якнайшвидшого одужання і пішли додому. 

Я пробув у лікарні ще кілька днів і вже збирався виписуватись і переїжджати до готелю. Але Олена запропонувала погостювати у них вдома. Лікарі підтримали її та сказали, що мені зараз потрібен спокій та гарна домашня їжа. Мені було незручно бути тягарем для їхньої сім'ї, але моя рятівниця таки вмовила мене. Так я опинився в оточенні чарівних дівчат.

Не буду особливо хвалитися, але я завжди був оточений жіночою увагою. Мені лестило, що дівчата були згодні заради зустрічі зі мною на все. Я досить успішний бізнесмен, а після інтерв'ю в одному з популярних журналів прокинувся ще й багатим нареченим. Як розумієте, дівчата будь-якими шляхами хотіли заволодіти моїм серцем. Але я реально розумів, що більшості від мене були потрібні тільки мої гроші. Тому дуже обережно підходив до знайомств. Хоча було в мене і кілька гарячих романів, не зміг відмовити найнаполегливішим. Але всі ці стосунки закінчувалися істериками та певними сумами грошей, які я витрачав на своїх коханок.

Але потрапивши в сім'ю Олени, я побачив до себе зовсім інше ставлення. Дівчата були настільки щирими й дуже привітними, що я ніби потрапив до іншого світу. Я нарешті зміг розслабитися і бути самим собою. А найголовніше їм було начхати на мої гроші, хоча думаю, вони знали, хто я такий. 

Після лікарні мене прийняли дуже привітно. Дівчата накрили розкішний стіл і оточили мене турботою. Вони навіть запропонували взяти участь у їхніх прогулянках морем, а я з радістю погодився. Щоправда, Олена не пішла з нами на прогулянку, сказавши, що в неї болить голова. Але й у компанії Марини та Іри я чудово провів час. І, звичайно, перебуваючи в такому жіночому царстві, я не міг не перейнятися особливою симпатією до однієї з них. І мій вибір був очевидним. Це була моя рятівниця. Вона мені сподобалася з першого погляду, адже вона була дуже гарною та ефектною дівчиною. А розуміння, що ця красуня ще й врятувала мені життя, ще більше підігрівало мої почуття. І Олена була готова відповісти мені взаємністю. Вона приймала мої знаки уваги, але робила це не так наполегливо, як попередні мої жінки.

Декілька днів у будинку у моїх нових знайомих пройшли на суцільному позитиві. У мене з'явилося таке почуття, ніби я знаю дівчат не кілька днів, а багато років. Мені дуже хотілося зробити для них щось приємне. Я, звичайно, готував кілька разів сніданки та обіди, але хотілося зробити для них щось масштабніше. І звернувся по допомогу до Олени.

- Я хотів би зводити тебе й дівчат у якийсь гарний ресторан. Чи допоможеш мені в цьому?

- Звичайно, допоможу, адже один із найкращих це ресторан нашої родини, - сміючись, відповіла дівчина.

- А я зовсім забув, що ти говорила про вашу сімейну справу. Ну, то підімо у ваше дітище, тільки оплачую всі витрати я, – твердо сказав я.