15

До приходу нашого гостя та Олени ми встигли все підготувати. Офіціанти під керівництвом Марини накрили розкішний стіл на літній терасі, яка була своєрідною фішкою нашого ресторану. Наші відвідувачі часто наперед бронювали столики саме на терасі, бо з неї відкривався чудовий краєвид на море. Ось і ми вирішили вразити Олексія не лише смачними стравами, а й чудовими краєвидами. Думаю, він гідно оцінить наші старання.

Ще раз перевіривши, чи все готове до зустрічі нашого гостя, ми вийшли зустрічати Олексія та Олену. У призначений час до ресторану під'їхало таксі.
З нього вийшов спочатку чоловік, потім він відчинив дверцята машини й звідти випурхнула сестра. Вони обидва виглядали просто блискуче. На Олексію були легкі літні штани білого кольору та вільного крою сорочка такого ж кольору. Білий колір одягу вигідно підкреслював засмаглу шкіру чоловіка. Від цього він здавався мені ще гарнішим. Олена теж виглядала просто красунею. Кремова сукня підкреслювала струнку постать сестри та її сексуальність.

- Так, Олена може себе піднести. Дивись, як вирядилася, - прошепотіла Марина.

- Вони дуже гарна пара, - тихо відповіла я.

Марина обернулася до мене і, побачивши, що я готова впасти в депресивний стан, суворо сказала:

- Іринко, візьми себе в руки. Як би не виглядала твоя сестра, ти не гірша за неї. Ти в мене дуже вродлива дівчинка. Ми з тобою по ресторану йшли та всі відвідувачі чоловічої статі мало голови не скрутили, так за тобою спостерігали. Ти в мене справжня принцеса, розумна, добра та дуже приваблива. Тож вище ніс і йдемо зустрічати гостей.

- Ну, ходімо зустрічати, - відповіла я.

Сестра, вчепившись за руку Олексія, просто вся світилася від щастя. Адже всі перехожі звертали на них увагу. Чоловіки з відкритим ротом дивилися на Олену, а жінки просто пускали слинки, дивлячись на Олексія. Ми зустріли гостей та провели їх у ресторан. 

Перш ніж сісти за стіл, Олена вирішила показати чоловікові всю територію ресторану. Ми пройшли залом, потім зайшли на кухню, де познайомили Олексія з нашим дядьком Миколою. Чоловіки перекинулися кількома фразами й, ймовірно, залишилися задоволені один одним. Потім Марина запросила всіх пройти на терасу, де накрили стіл. Наш гість з захопленням дивився на море, яке котило свої хвилі майже поряд з терасою.

- Дівчата, ви просто молодці. Я, звичайно, припускав, що побачу симпатичний ресторанчик, але такої краси я точно не очікував. У вас все так ідеально продумано, що навіть нема до чого й причепитися. Я справді в захваті, - з неприхованим захопленням промовив Олексій.

- Дякую за Ваші емоції та похвалу. А тепер нумо обідати. Я думаю, що і наша кухня справить на вас не менш приємне враження, – звернулася до чоловіка Марина.

- Я навіть не сумніваюсь. У вашому ресторані має бути все ідеально, - відповів Олексій, посміхаючись.

Чоловік чемно допоміг кожній з нас сісти за стіл. Офіціанти принесли шампанське, і ми наповнили келихи. Чоловік підвівся і промовив тост:

- Мої милі пані, я дуже вдячний вам за гостинність, за вашу щиру турботу про мене. Ви стали мені рідними людьми. Якщо чесно, то я дуже важко сходжусь з людьми, але ви одразу підкорили моє серце. І я хочу, щоб ви знали, що завжди у будь-якій ситуації можете розраховувати на мою підтримку. Ви завжди можете покластися на мене. Я кажу це цілком щиро. А ще, якщо ви не проти, перейдемо на ти.

Слова чоловіка звучали справді щиро. Я поглянула на Марину. Схоже, Олексій її також приємно здивував. А Оленка взагалі сяяла як новорічна ялинка. Вона, схоже, зрозуміла, що її мрії скоро здійсняться.

- Олексію, ми дуже раді, що Ви увійшли до нашої родини, і дуже вдячні Вам за теплі слова про нас. Ну, і я думаю, якщо ми всі так зблизилися, то чому б нам справді не перейти на ти. Думаю, ніхто не заперечуватиме. Тож приймаємо тебе до нашого жіночого царства, - весело сказала Марина.

Олексій радісно посміхнувся і звернувся до мене.

- Ну, а ти, Принцесо, не заперечуватимеш, щоб прийняти мене у вашу родину?

Від його звернення я завмерла. Я ніби повернулася на багато років тому. Перед очима усміхнений батько, який таким самим голосом і з такою ж інтонацією звертався до мене. Принцеса - саме так уві сні кликав мене тато, перед історією з порятунком Олексія. Мене ніби накрило спогадами, очі почали наповнюватися сльозами. І я не змогла придумати нічого кращого, як вибачившись, вибігти з-за столу. Я розуміла, що поводжуся не дуже пристойно, але нічого не змогла з собою вдіяти. Сльози душили й мені потрібно було просто десь сховатися і заспокоїтися.

За кухнею була невеличка комірчина. У дитинстві я там ховалася, якщо мені потрібно було побути на самоті. Ось і зараз я мчала туди, щоб сховатися від усіх. Зачинившись у кімнатці, я дала волю сльозам. Я не змогла більше стримуватись. За ці дні трапилося стільки подій. Всі негативні та й позитивні емоції поєдналися в один великий ком, який був в мене всередині. І тепер він просто вибухнув і вийшов потоком сліз. Мені зараз було байдуже, що про мене подумає Олексій. І як до мого вчинку поставляться Олена та Марина. Я мала просто розслабитися хоч на кілька хвилин.

Я вже майже заспокоїлась, коли почула стукіт у двері. Мені не хотілося нікого бачити, тож я сиділа тихо і майже не дихала. Але тут почула голос Марини.

- Іринко, відчини двері, - ще раз постукуючи, покликала вона мене. - Я знаю, що ти тут. Будь ласка, поговорімо. Ти ж не сидітимеш тут вічно. І взагалі, якщо ти не вийдеш, то сюди прийде Олексій. Він дуже переймається за тебе. Тож краще відкривай і поговоримо.

Я зрозуміла, що краще мені відчинити Марині та поговорити з нею. 

Відчинивши двері, я впустила тітку в комірчину. Побачивши мене у сльозах, Марина зітхнула і присіла поруч зі мною.

- Дитино, ну що з тобою відбувається? Налякала нас усіх, втекла незрозуміло куди. Добре, що я згадала про цю кімнату і була впевнена, що ти тут. А тепер розповідай, що сталося.