14

Я все-таки з'їла трішки плову та м'яса. Мені не хотілося засмучувати Олексія, адже він так намагався догодити нам. Та і їжа була дуже смачною. М'ясо просто тануло у роті. Наш гість щоразу більше дивував своїми здібностями.

- Ну, ви, Олексію, прямо професіонал щодо створення кулінарних шедеврів, - похвалила Марина чоловіка.

- Мені дуже приємно чути від Вас такі компліменти, - посміхнувся Олексій. - До речі, Олена запропонувала завтра пообідати у вашому ресторані. Вона сказала, що у вас дуже гарний шеф-кухар. Творить справжні шедеври. Обід, звичайно, моїм коштом.

- Дівчата, я думаю, ви будете не проти моєї пропозиції, - швидко заторохтіла Олена. Вона зрозуміла з погляду Марини, що зараз може отримати за свою ініціативу. Тому намагалась випередити спалах тітчиного гніву. Сестра знала, що Марина не любить, коли ухвалюють рішення без її відома. А Олена й так перебрала всі ліміти несподіванок нашої родини.

Але Марина трималася молодцем. Я бачила, яких зусиль варто їй стримати свої емоції та не накричати на сестру.

– Ми завжди раді гостям. У нас справді чудовий шеф-кухар. Його навіть хотіли переманити до столиці, пропонували зарплату в рази більшу. Але наш дядько Микола міцний горішок, своїх не зраджує. Він дружив з моїм братом і завжди допомагав йому у всьому. А після його смерті залишився з нами, щоб ресторан тримався на плаву. Завтра я скажу йому приготувати щось незвичайне.

– Просто супер! Мені дуже хочеться побачити ваш ресторан. Гадаю, він такий самий затишний, як і ваш будинок.

- Сподіваюсь, що ви не розчаруєтесь. Тоді ми будемо чекати на Вас о другій годині.

Після вечері ми з Мариною залишилися прибрати зі столу. А Олексія та Олену відправили відпочивати. Хоча чоловік і намагався допомогти нам, але Марина сказала, що він і так приготував нам вечерю. А ми приберемо зі столу і помиємо посуд. Чоловік ще трохи чинив опір, але потім пішов до своєї кімнати. 

Коли ми залишилися самі, Марина дала волю своїм емоціям.

- Ну, ти бачила нашу королеву??? Вона, бачите, вирішила запросити Олексія до нашого ресторану. Ні, я все розумію, можна пригостити людину, але вона хоч би могла нас попередити. А то як сніг на голову, - нервово заговорила тітка.

- Так, останнім часом Олена зовсім знахабніла. Сама все вирішує, а нас лише перед фактом ставить. Господи, коли вона вже заспокоїться чи поїде, - підтримала її.

- Гаразд, завтра організуємо все за вищим розрядом. Скажу дядьку Миколі нехай приготує свій фірмовий шашлик і ще щось на його вибір.  Намагатимемось не вдарити в бруд обличчям перед столичним гостем.

Ми переглянулися з Мариною та одночасно засміялися. У нас часто були такі моменти, коли ми думали одночасно про те саме. Ось і зараз ми подумали про одне. До нас дійшло, що Олена не просто так потягла нашого гостя по бутиках. Вона заздалегідь спланувала похід у ресторан і їй необхідне було нове вбрання. Адже вона хотіла блиснути у всій своїй красі перед Олексієм. А ресторан був лише приводом, щоб знову показати себе у всій красі. Вона мала дотиснути чоловіка своїм новим виглядом.

- Ну, Олена й аферистка. А я думаю, що її до ресторану так тягне. Тільки не розумію, яка їй різниця, в якому ресторані перед чоловіком принадами крутити. Могла б і в будь-який інший ресторан сходити, - задумливо сказала Марина.

- Я думаю, що вона ще й перед нашим персоналом хоче похвалитися. Мовляв, дивіться, якого красеня собі відірвала. Адже ти знаєш, що всі працівники не люблять нашу королеву. Ось вона і вирішила одним махом Олексія вразити й перед колективом похвалитися, – посміхнулась я.

- Ну, тоді й нам не заважає підготуватись до походу в ресторан. Завтра після прогулянки підемо теж купимо собі обновки. Чим ми гірші за нашу красуню,- рішуче сказала тітка.

- Ні, я пас, не хочу нікуди йти. Ти ж знаєш, що я не люблю ходити магазинами. Одягну те, що знайду в шафі. Мені викаблучуватися ні перед ким не потрібно, - рішуче відхилила я пропозицію Марини.

- Я навіть слухати нічого не хочу. Ми йдемо на шопінг та крапка. Я твоя тітка і ти мусиш мене слухатися, зрозуміло? Ми повинні виглядати не гірше за Олену. І хоч раз втерти їй ніс. Вона й так надто вже користується нашою добротою. Так що, дитино, йди спати. Ранок вечора мудріший. Завтра на нас чекають великі справи, - підморгнула мені Марина.

- Ой, з тобою сперечатися марно. Шопінг, то шопінг. Гаразд, пішла я відпочивати, а то справді голова розболілася. - Я цмокнула тітку в щоку і пішла до своєї кімнати. 

Прийнявши душ, пірнула під ковдру і майже відразу заснула. Цієї ночі я нарешті виспалась. Тому вранці прокинулася у чудовому настрої. Але варто мені подумати про похід по магазинах, а потім про обід у ресторані, як він відразу випарувався. Але я маю зібрати всю свою волю в кулак і продовжувати жити своїм звичайним життям.

Після сніданку та прогулянки ми з Мариною пройшлися магазинами. Я хотіла щось придбати в першому бутику і закінчити свої страждання, але тітка була невблаганна. Вона провела мене по всіх магазинах, поки не знайшла нам вбрання для обіду в ресторані. Але на цьому мої страждання не скінчилися. Марина потягла мене до салону краси. Там нам уклали волосся і зробили легкий макіяж. Привівши себе до ладу, ми вирушили до ресторану. Переодягнутися вирішили на місці.

Марина, увійшовши до ресторану, одразу поквапилася на кухню дати розпорядження щодо обіду. А я вирішила поспілкуватись з офіціантами. Я товаришувала з усім персоналом, починаючи від кухарів до офіціантів. Любила поговорити з ними, розпитати про життя. Вони були моєю другою родиною. І я знала, що завжди можу розраховувати на кожну людину з нашої команди. 

Переговоривши з дівчатами, я пішла на кухню, де Марина обговорювала меню з нашим дядьком Миколою. Чоловік зрадів, що я прийшла і пригорнувши мене, зажурив:

- Щось зовсім про нас забула, дівчинко. Припинила забігати, цікавитись, як справи у нас йдуть. Дівчата постійно про тебе запитують, а я не знаю, що відповісти. Може, закохалася?