10

Після вечері наш гість піднявся до себе до кімнати. Він був ще слабкий і потребував відпочинку. Ми з Мариною почали прибирати зі столу. Олена, звичайно, зовсім не брала в цьому участі. Вона поскаржилася на головний біль та пішла до себе.

- Гарний хлопець цей Олексій. Розумний, начитаний, ввічливий. Просто ідеальний чоловік. Шкода буде, якщо Олена зможе його захомутати. Вона явно його не варта, - сумно сказала Марина.

- А може, вона не зможе його ошукати. Ти ж сама кажеш, що він розумний. Я думаю, він побачить, що вона не та людина, за яку себе видає. І геніальний план нашої королеви не здійсниться, – з надією поглянула на тітку.

- Так, Іринко, ти в мене ще зовсім дитина. Наша Олена має в запасі такі аргументи, що тобі й не снилося. Вона будь-якого чоловіка в обіг може взяти.

Я запитливо подивилася на Марину, не розуміючи, про які аргументи вона каже. А тітка засміялася і похитала головою.

- Гаразд, дитино, забули. Але я думаю, що дуже скоро Олексій здасться під натиском твоєї сестри. Аж надто міцно вона в нього вчепилася. А хлопця шкода, краще б він у тебе закохався.

Я почервоніла до коріння волосся і сердито глянула на Марину.

- Так, що ти таке кажеш. Нехай сходяться чи одружуються та їдуть. А мені ніхто не потрібен. Я взагалі не хочу жодних стосунків. Навіщо мені це потрібно. Я завжди буду з тобою. Допомагатиму тобі у всьому.

- Дякую, Іринко, що піклуєшся про мене, але прийде час і до тебе прийдуть справжні почуття. І я дуже хочу, щоб поряд з тобою виявився справжній чоловік, люблячий і надійний. А от коли ти будеш у надійних руках, тоді і я займусь своїм особистим життям, - обійняла мене за плечі Марина.

- Добре, домовилися, але думаю, що я ще не скоро покину тебе. Як бачиш я не наша Олена. І натовпи чоловіків не кружляють навколо мене у шлюбному танці, – посміхнулась я.

- Ну, як знати. Будь-що може статися. Почуття не питають, коли їм приходити. Закрутить вир пристрастей, не встигнеш схаменутися, а ти вже закохалася. Головне, щоб це кохання не принесло тобі біль і розчарування, - з якимось сумом у голосі обізвалася Марина.

Я глянула на неї та побачила, що тітка чимось засмучена. Мабуть, наша розмова воскресила в її душі якісь спогади, я думаю не дуже приємні. Я знала, що коли ще були живі батьки, Марина мала стосунки з молодим чоловіком. Але чим закінчилася їхня історія, я не пам'ятала, бо була ще маленькою. А питати саме зараз Марину про цю історію я не хотіла, щоб не завдати їй болю.
Я вирішила спрямувати нашу розмову до іншого річища. Почала згадувати, як наш гість розповідав про свою дачу, а Олена пожвавішала, почувши про неї. Марина також побачила реакцію сестри. Вона почала жартувати про матеріальні запити нашої королеви. Я знову побачила, як ожили її очі та зраділа, що змогла відірвати тітку від сумних спогадів.

Увечері наш гість разом з Оленою поїхали до готелю за речами. Перед поїздкою Олексій ще раз перепитав, чи справді він не буде нам тягарем. Марина сказала, що ми будемо лише раді присутності чоловіка.

- Ви хоч розбурхаєте наше жіноче царство. А то ми як три дівчини під вікном, – весело сказала Марина. Олексій весело засміявся.

- Ну, таким чином я буду батюшкою-царем. Щоправда, доведеться, як у казці, обирати собі одну з вас.

- Та нам головне, щоб було з ким поспілкуватися. Ну, а щодо вибору це вже справа друга, – махнула рукою Марина.

- Чудово, отже, я вас розважатиму, - весело відповів чоловік.

Олексій з Оленою поїхали, а ми вирушили на чергову прогулянку. Походили берегом, обговорили плани на завтрашній день. Марина попросила допомогти їй у ці дні на роботі, бо від сестри користі буде мало.

- Нехай займається нашим гостем, а ми з тобою попрацюємо, якщо не проти. Адже в тебе канікули, а я навантажую тебе своїми проблемами.

- Я завжди рада тобі допомогти. Все одно вдома робити нічого. А розважати гостя Олена і сама зможе, я тільки заважатиму їм.

- Ну і чудово. Хоч лад у документах наведемо, бо я зовсім заморилася з цими звітами.

Коли ми повернулися додому, Олена з Олексієм пили чай.

- А ось і дівчата з прогулянки повернулися. Подихали свіжим повітрям? - З сарказмом поцікавилася сестра.

- А ви на море гуляти ходили? - Пожвавішав наш гість.

- Так, ми щоранку та щовечора, якщо погода дозволяє, ходимо на прогулянки до моря. Можна вважати, що це наша сімейна традиція, – відповіла Марина.

- То це ж класно. А чи можна я складу вам завтра компанію? Я також дуже люблю море. У мене всі дитячі спогади пов'язані з морем, - з захопленням почав говорити наш гість.

- Ми не проти. Чим більша компанія, тим веселіше, – відповіла Марина. – Тільки у нас одна умова.

- Готовий на всі умови заради прогулянки, - закивав головою чоловік.

- Ви більше тонути не будете, - усміхнулася тітка.

- Урочисто присягаюсь, більше таке не повториться. Хоча я певною мірою радий, що тонув.

Ми всі троє здивовано глянули на Олексія. Він що, марить? А чоловік знову засміявся і заспокоїв нас.

- Просто я дуже радий, що познайомився завдяки тому випадку з чарівними та добрими дівчатами. Заради цієї зустрічі варто було трохи попірнати.

– Ні, більше не варто. Ми того разу дуже довго оговтувались, - відповіла Марина. - Завтра вранці на пробіжку. А тепер хто куди, а я особисто відпочиватиму. Всім спокійної ночі.