7

Я так поринула у свої спогади, що навіть перестала слухати сестру. І навіть підскочила від несподіванки, коли до моєї руки торкнулася Марина.

- Дитино, з тобою все нормально?

- Так, все гаразд, просто замислилася. То що я пропустила? – Поцікавилася я.

- Ти пропустила найголовніше. Виявляється, наш потопельник дуже успішний і відомий бізнесмен. А найголовніше вигідний і багатий наречений. Я ж казала тобі, що наша Олена нічого просто так не робить. Правда племіннице? - Звернулася тітка до сестри.

Олена зі злістю глянула на Марину. Вона не любила, коли їй говорили правду в обличчя. А правда була в тому, що вона завжди та в усьому шукала зиску. І якщо сестра ставила собі певну мету в житті, вона її завжди досягала, чого б їй це не коштувало. Вона могла переступити через будь-яку людину, яка стояла на її шляху. І навіть нас з Мариною вона завжди використовувала для своєї вигоди. І цього разу Олена вчинила також підло, навіть не подумавши про те, як ми всі відчуватимемо себе в ситуації, що склалася.

- Я ж і для вас дуреп стараюся, - перейшла на крик сестра. - Скільки можна сидіти у цій дірі?! Олексій дуже багатий та впливовий бізнесмен. Він у вдячність за свій порятунок робитиме все для нашої родини. Тим більше я йому подобаюсь, і не буде проблем його ошукати. Я зможу виїхати звідси, а потім вас заберу. Он Ірину влаштуємо в університет престижний, нареченого багатого знайдемо. Та й тобі, Марино, час про чоловіка нормального замислитися.

Я стояла, слухала крики сестри та не могла зрозуміти - невже спрага грошей і ситого життя витіснила у неї всі людські почуття. Адже ми й так жили не бідно. Прибутки від бізнесу були не супер величезні, але на нормальне життя нам цілком вистачало. Та й містечко наше було затишним та цілком 
перспективним. Чому сестра вважала його дірою, я взагалі не розуміла.

- З усієї твоєї емоційної промови я зрозуміла одне - ти вирішила одружити на собі цього нещасного Олексія. Але питання. Чи готовий він взяти тебе за дружину і виконувати всі твої забаганки. І що буде, якщо колись він дізнається правда про його порятунок, - більш ніж спокійно запитала Марина.

- Та Льоша закохався в мене з першого погляду. Він називає мене своїм ангелом-охоронцем. Щоправда, кілька разів говорив про Русалоньку, яка здалася йому. Але я сказала, що, крім мене, біля нього нікого не було. Тож Льоша заспокоївся. Ну а правду йому знати необов'язково. - Олена підійшла до мене, обійняла за плечі та зазирнувши в очі, запитала: - Іринко, адже ти не скажеш Олексію про те, хто його врятував? Ти ж хочеш, щоб я була щасливою? А я обов'язково зроблю все, щоб і тебе влаштувати. Ти ж моя улюблена сестричка.

Я обережно зняла руки сестри зі своїх плечей і відійшла убік. Не могла бути поруч з нею. Її брехливі слова й улеслива посмішка просто дратували мене й викликали почуття огиди. Я глянула на Марину, її обличчя виражало ті самі емоції.

- Господи, де ж я недогледіла тебе, Олено? Адже намагалася виховувати вас добрими та гідними людьми. Що сталося з тобою, що я зробила не так?

- Та годі голосити! Зробили з мене просто монстра. Усі прагнуть кращого життя. Я ж не винна, що вас влаштовують крихти, а я хочу взяти від життя все. То ти не здаси мене сестричко? - Знову звернулася до мене Олена.

- Відчепись від сестри й не смій грати на її почуттях до тебе! - Вигукнула Марина.

- Нехай влаштовує своє життя, як хоче, - у мене вже не було сил слухати всю цю маячню.

Я глянула на сестру і гірко посміхнулася.

– Ти сама обрала свій шлях. Одне я тобі скажу - на брехні щастя не збудуєш. А там дивися сама. Я обіцяю, що ніколи не викрию правду. Нехай усе буде так, як ти затіяла. Тільки обіцяй мені одне - ти ніколи не принесеш неприємностей цьому хлопцеві. І хоча б спробуєш бути йому нормальною дружиною. Я думаю, він хороша людина. Я не хочу, щоб ти завдала йому болю. Це моя умова.

- Дякую, Іринко, я завжди знала, що ти в мене найкраща. Я тобі обіцяю, що буду добре до нього ставитись. А тобі я обов'язково віддячу! - Сестра кинулася мене обіймати. А я навіть не знала, чи вірно я зараз вчинила. Мені дуже хотілося вірити, що сестра зробить Олексія щасливим і мені не доведеться шкодувати про своє рішення. 

До мене підійшла Марина та обняла за плечі.

- Дівчинко моя, напевно, ти вчинила вірно, але я боюся, щоб у результаті це твоє рішення не обернулося проти тебе. Ну, гаразд, поживемо - побачимо. Я тільки хочу, щоб ти знала, що завжди буду з тобою. І ти завжди можеш розраховувати на мене.

Але, як виявилося, сюрпризи цього вечора ще не закінчилися. Сестра вирішила остаточно добити нас. Вона дочекалася, коли ми заспокоїмося і трохи прийдемо до тями, а потім зробила ще один сюрприз. Вирішила після виписки з лікарні поселити Олексія у нас у будинку.

- Він ще дуже слабкий, за ним потрібен догляд. Та й домашня їжа піде на користь. А в нас все одно кімнати порожні. Нехай поживе в нас пару днів до від'їзду, - остаточно добила Олена.

Ми переглянулися з Мариною. Нахабству моєї сестри, звичайно, не було межі, але одночасно нам стало шкода чоловіка. Йому справді потрібні були гарне харчування та домашній затишок. І під радісні вигуки Олени ми дали свою згоду на переїзд до нас Олексія.