Я прокинулася у гарному настрої та посміхнулась новому дню. На серці було тепло та спокійно. А все тому, що вночі мені наснилися батьки. Ми відпочивали на нашому улюбленому місці на березі моря. Світило яскраве сонце, хвилі накочували на берег і грали з білою галькою на березі. А ми втрьох насолоджувалися морем та сонцем. Батьки були такі щасливі.
Я зайшла занадто далеко в море і батько покликав мене:
- Принцесо, повертайся, там занадто глибоко.
Від його голосу я й прокинулася.
Я лежала і думала, що ймовірніше цей сон наснився мені не просто так. Повинно статися щось несподіване та гарне. Бо батьки мені снилися завжди перед позитивними подіями. Мабуть, вони так оберігали мене. Я знову посміхнулася і підвелася з ліжка. Майже одразу почула стукіт у двері.
- Іринко, настав час вставати, сніданок готовий.
- Я вже прокинулась, зараз вийду.
Я швидко одяглася і вийшла зі своєї спальні. Пробігаючи у ванну, на ходу цмокнула Марину в щоку.
- Доброго ранку, Маринко!
- І тобі доброго ранку, дитино!
Грайливо надувши губи, я пішла у ванну кімнату.
Мене трохи злило, що Марина називала мене дитиною. Адже я вже доросла дівчина і навіть закінчила перший курс університету. Але водночас я розуміла, що для неї я завжди залишусь дитиною. І так називати мене Марина мала повне право. Адже вона виростила мене і замінила мені та сестрі батьків.
Марина була нашою тіткою, рідною татовою сестрою. Коли батьки загинули, вона залишилася з двома дітьми. Хоча й сама ще була зовсім молодою. Марина навчалася в університеті і їй довелося поєднувати навчання та роботу в компанії, батьки мали невеликий бізнес. Їй пропонували віддати нас до інтернату, але тітка гідно витримала всі труднощі. Вона дбала про нас з сестрою і віддавала нам усе своє кохання.
Прийнявши душ, я вийшла на кухню, де вже був накритий стіл. Моя старша сестра Олена вже снідала, вткнувшись у телефон.
- Смачного, - побажала я Олені.
- Ага, дякую, і тобі теж, - не відриваючись від телефону, відповіла сестра.
Я сіла за стіл, а Марина подала тарілку з моїми улюбленими сирниками.
Я їх дуже любила, і тітка намагалася готувати улюблені ласощі частіше.
- Ти б, сестричко, не налягала на борошняне, а то будеш товстою і не гарною, - відірвавшись від телефону, уїдливо сказала сестра.
- Ага, за собою дивися, а то від своєї трави скоро на козу перетворишся, - відповіла я.
Сестра сердито подивилась на мене і хотіла щось відповісти, але тут втрутилася Марина.
- Дівчата, перестаньте сваритися. Олено, навіщо ти вічно дражниш сестру? Вона у нас струнка, красива дівчинка і їй абсолютно не варто сидіти на дієтах, як і тобі.
- Вічно ти захищаєш Іру. Носишся з нею як з принцесою, - з непідробною заздрістю в голосі сказала Олена.
- Я люблю вас обох. І за кожну з вас готова життя віддати. І ти це чудово знаєш, – з гіркотою відповіла тітка.
- Гаразд, вибач, погарячкувала. Дякую за сніданок, — відповіла сестра і встала з-за столу. Вона пішла до себе в кімнату, а ми з Мариною лишилися допивати каву.
- Не зважай на сестру, вона не зі зла, - глянувши на мене, посміхнулася тітка.
- Та гаразд, ти ж знаєш, я звикла до її нападів. Я тільки не зрозумію, чому вона завжди наїжджає на мене. Я намагаюся її не чіпати, але все дарма. Вона намагається мене чимось завжди вколоти.
- Я й сама не розумію, що з Оленою. Адже я виховувала вас однаково. Просто до тебе може трохи більше уваги. Але ж ти була зовсім маленькою, а вона все-таки старша. А так я люблю вас однаково і ніколи не ображала.
- Марино, ти найкраща тітка у світі! - З почуттям сказала я і цмокнула її в щоку.
- А ти найкраща племінниця! - Обійняла мене Марина. - Ну що, пішли на пробіжку?
Потрібно сказати, що майже щодня ми вирушали на ранкову пробіжку. Швидше це навіть була прогулянка. Ми пробігали кілька метрів від нашого будинку до моря, а потім ходили берегом. Дихали свіжим повітрям, слухали морський прибій та крики чайок. Я дуже любила та цінувала ці прогулянки. Ми говорили про плани на день, ділилися своїми мріями. Щоправда, вирушали на такі пробіжки ми майже весь час удвох з Мариною. Олена дуже рідко складала нам компанію. Вона взагалі не дуже любила море, та й наше приморське містечко. Називала його периферією і завжди прагнула вирватися у мегаполіс. Тому ми проводили час на ранковій прогулянці з Мариною. І певною мірою навіть були раді відсутності сестри.
Ну, я думаю, ви вже зрозуміли, що у нас з сестрою були не дуже дружні стосунки. Скільки себе пам'ятаю, вона завжди намагалася зачепити мене, зробити якусь гидоту, навіть не замислюючись про наслідки. Хоча Олена була старша за мене на сім років і за логікою речей мала бути розумнішою і стриманішою. Навіть коли були живі батьки, вона постійно ревнувала мене до них. Хоча увагою її ніхто не обділяв. Я б навіть сказала, що мама була більш близькою з нею, ніж зі мною. А от я була більше татовою донькою. Ну, а взагалі батьки ніколи особливо не розділяли нас. Завжди купували нам подарунки та намагалися не обділяти нас ні в чому. Щоправда, смаки у нас з Оленою були різні. Вона більше любила гарні вбрання, походи по бутиках. З дитинства була вже справжня модниця. Мабуть, тому наша мама більше і проводила час з нею. Вони могли годинами приміряти вбрання та розглядати модні журнали. Мама завжди захоплювалася Оленою і говорила, що вона виросте справжньою красунею та леді.
На відміну від сестри, мені ніколи не подобалися походи по модним магазинам та примірка вбрання. Я змалку проводила весь свій вільний час на морі. Була закохана у блакитне небо, шум приливу, морський вітер. Це кохання мені прищепив батько. Як тільки у батька з'являвся вільний час, він брав мене і ми йшли до моря. Ловили рибу, збирали мушлі або просто сиділи на піску та слухали море. Так, ви все правильно почули, ми слухали море, бо воно говорило з нами, криками чайок, шумом вітру. Коли я підросла, тато навчив мене плавати, і з того часу я ще більше полюбила наші прогулянки. Ми могли плавати годинами. Пірнали та розглядали рибок, мушлі на дні. Дуже часто до нас приєднувалися мама з Оленою та Мариною. Тоді було ще веселіше. Ми дуріли, будували замки з піску і взагалі насолоджувалися спілкуванням. Ми були справжньою щасливою родиною.
#2041 в Любовні романи
#465 в Короткий любовний роман
#984 в Сучасний любовний роман
заборонене кохання, складні відносини, перше та єдине кохання
Відредаговано: 05.11.2022