Ти пахнеш лавандою
Пролог
Літній вітер злегка колихав фіранки.
У старому будинку пахло деревом, пилом… і лавандою.
Саме цей запах вона пам’ятала з дитинства — коли бігала босоніж подвір’ям, а бабуся варила чай із м’ятою й сушила фіалки на підвіконні.
Вона повернулася сюди через роки — втекла з міста, з шуму, від людей, які говорили багато, але не чули.
Сюди, де кожен подих був як ковток пам’яті.
Дім стояв тихий, зморений часом, але живий.
Тиша була не гнітючою — вона була спокійною.
А десь за живоплотом, у глибині саду, чулася коса.
Він був там. Сусід.
Мовчазний. Замкнутий. Зі світлим волоссям і руками, що пахли землею.
Вони ще не говорили. Але він бачив її.
І, здавалося, щось у ньому зрушилось з місця.
Тут починалася її нова історія.
Тиха. Літня. З присмаком лаванди.
#1245 в Жіночий роман
Відредаговано: 15.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
