5

Я дивилася на його ідеальне обличчя, не в змозі вимовити жодного слова.

Та й що тут скажеш?

І все ж таки у мене залишалося ще одне питання.

- Але... Чому тоді ми не...

Я побачила, як стиснулися його руки, обхопивши кермо. Він нахилив голову, дивлячись на мене, наче насилу вже все це витримував.

- Ти мрія. - повторив він сумно. - Таке не можна робити... з мрією. Я навіть цілувати тебе ледве міг, усередині все тремтіло. - Він шумно видихнув. – Ну що, тобі достатньо правди?

Я не могла більше вимовити жодного слова.

Він увімкнув поворот, авто рушило з місця, і вже за кілька секунд ми прибули на автовокзал. Я вийшла з машини. Він також вийшов. Підійшов. Його темне волосся майоріло на вітерці. У його погляді було дуже багато всього. Але він мовчки дивився на мене. А я на нього.

І тут за моєю спиною пролунав жіночий голос.

- Аааа, Борька-а-а!

Після цього повз мене промайнув цитрусово-цикорієвий вихор. Я дивилася, як витончена засмагла блондинка в джинсових міні-шортах, що відкривали її довгі стрункі ноги, у білих кедах і білій сорочці зверху короткого топа підбігла до Бориса і кинулася його обіймати. Вона мала гарне лялькове обличчя, пухкі губи, дорогі темні окуляри і два дівочі хвостики. На її плечах висів мініатюрний рюкзак, який я стільки разів роздивлялась в магазині Viktoria`s Secret, все збираючись якось накопичити на нього грошей і купити.

Його сильна рука лягла на її талію. Він повів її до машини.

Тут блондинка подивилася на мене, оскільки я й досі стояла поряд з машиною і витріщалася на них.

- А це хто? - запитала вона російською.

- Це Жанна. Я підвозив її. - буркнув він також російською, глянувши на мене, і відчинив перед нею дверцята.

Вона сіла на місце, на якому ще хвилину тому сиділа я. На якому годину тому він обсипав моє обличчя поцілунками.

Він зачинив дверцята, обійшов машину. І перед тим, як сісти на місце водія, на секунду завмер і подивився на мене.

А потім все було, як уві сні.

Дверцята зачинились. Авто поїхало. І швидко зникло за рогом.

Я безглуздо довго дивилася їм услід. Я просто не вірила, що все ось так закінчиться. Хоча знала, що за будь-якого сценарію наші відносини були б неможливими. Через те, з якої він країни. Так просто. І так жахливо.

Потім я, мов пуста оболонка, повільно пішла за квитком на автобус, щоб поїхати туди, куди я збиралася до того, як дорогою розбила своє серце.