III - Ми можемо зробити все. Ніякої правди?

  - Ні, дурненька, це був я. Гоппер ніколи не кохав тебе й не дбав. Усі ці твої думки - хлопець клацнув пальцями.

  - Все це нісемітниця.

 Вона мовчки спостерігала, як його безтурботні пальці злетіли у повітря, а його очі дивилися прямісінько у сердце.

 Звісно ж, дівчина знала, що "повинна" але не могла.

  - Це важко, але ти повинна прийняти істину... Ти не зникнеш.

Біле волосся промайнуло зовсім поряд, він схилився й припав до її шиї.

 Упевнено шепітком :

  - А, от, ти, так.

 Хлопець ніжно розміявся (на це) їй прямо в лице у буквальному сенсі :

  - Ні, ніколи.

 Дивлячись йому, прямо в очі :

  - Озирнись... Все міняється навіть твій час це не сон. Навіть твоє місце може зчезнути. Адже змінюясь... - дівчина поправила сарафан й замислилась.

  - Ми ставали все кращими, але я ліпше Генрі.

 Генрі... Пітер...

 Він склав руки, немов у молитві, та з щирим й веселим подивом спостерігав як спостерігав як змінюється її одяг.

  - Ти майже обдурила мене.

 Слова здійнялись, навкруги все стало гучнішим, неначе привляючи її :

 Генрі ... Пітер ... Генрі!

Двері зірвало з петель. Усі двері... Погляд його все похмурнішав. Наново.

  - Що за?..

  - Весь цей час ти направляв мене сюди, але не оберігав. Ти просто брехав.

 Обурення у купі з роздратуванням. Пекуче, роздратування поселилося у ній й розповсюджувалося. Стіл був перекинутий, а молодий, нестаріючий чоловік продовжував відсуватися, сам того не розіміючи.

 Він не встиг витягнути руку уперед, але отримав такий очікуваний, справедливий удар.

 Тепер вже її постать схилилася над ним : 

  - Ти питав, що це за слова, звідки вони? Чиї вони? 

 Незмовкаючий вереск пронісся по приміщенню :

  - Баллард, вони тут - вона постукала по сердцю.

  - І я зроблю все, щоб ти не виліз!

  - Ти не зможеш відхреститися від цього Т/І !!! Ти чуєш !?

 Якесь бурмотіння. Здавалося, Беллард не зможе більше ніколи посміхатися :

  - Ні.

  - Я авчилася у тебе. Бо ми "однакові".

Він був приголомшений.

 Піт застилав очі.

  - Ти не хочешь мені зізнатися, Баллард? Не про те, що ти нібито приховув, а про ящики... О, так! Про ці.

 Тіло дівчини перемістилося. Блискуча зірка? Спалах... Й все перемінилося. 

В черговий раз... він навіть озирнутися не встиг.

 Нарастаюча напруга овівала їх. Обидві контури фігур завмерли, повністю заклякли, нічого не кажучи.

 Білосніжна посмішка, сяюча сірістю сорочка, от і все : Маска. Брехня.

 Гвалт стрясав її немов з середини її ранило чимсь гострим, невимовно гострим.

  - Ти не зможешь піти від мене.

 Вже з блідою, гіркою посмішкою, дівчина промовила :

  - Зможу, адже тепер я знаю, що тобі треба.

 Він закрив очі. Вона змусила його дивитися.

  - Так, що у цих ящіках? Котрі я вже раніш бачила.

 Глузуючий осміх зник, коли дівчина наблизилася. Ближче. Ще трохи :

  - Ні - чо - го.

 Вихор сили ссяк.

  - Ти вичерпав свої сили, Баллард.

 Отруйний сміх. Ось й все, що ще змінилося ?

 Що було головним... У житті? Вживання? Загибель? Або збереження життя... подовжуючи й подовжуючи, як можно довше, але. ось...

Обман?

 Спогади - це найгірше, що може бути.

 Божий обман, сповнений примар та будь-яких ілюзій..

 Звичайно по першому (Пітеру) буду ще писати. Три фанфа обов'язково. З якою швидкістю? Залежить від подій, самі можете зрозуміти. Всі нотатки та історії які були не закінчені...потім дороблю. Якщо ви хочете, щоб було новеньке по якомусь серіалу або фільму-книзі. Пишіть, заявки незабаром прийматиму