Розділ 26

Розділ 26

Карина зблідла, її губи затремтіли, як у школярки, яку викрили на списуванні. Навіть Ден не знав, як її виправдати. То відкривав рот, то закривав і одразу підтискав губи.

Але, було видно по буревію в його темних очах, наскільки чоловік незадоволений поворотом подій. Ніби він не вірив, що Алекс почне копати під його улюбленицю. Але ж незабаром може і під нього самого...

— Я не знаю, що там у кого було завантажено, але не маю до цього жодного стосунку! Я надихнулася рандомним дизайном із пінтерест і не винна, що в нас із Леєю збіглися ідеї! — вона захлиналася словами, і я вперше бачила в її очах не впевненість у собі, а страх. — Та й до того ж, Леє, ти хіба щось презентувала? Ти навіть не хотіла брати участь! То в чому мене звинувачують?!

Вона вже, бідна, не знала, за яку ще ниточку зачепитися. Я ж знизала плечима. Той дизайн все одно не мій і мені плювати на нього.

Ден, нарешті, заступився за п'явку:

— Я б на твоєму місці не поспішав зі звинуваченнями, Алекс, — голос пролунав різко, як разючий удар.

Чоловік встав, схрестив руки на грудях і зробив крок уперед, прикриваючи Карину, ніби її хтось зібрався бити. Я ж із цікавістю спостерігала за тим, що відбувається. Хоч і розуміла, що Денис теж замішаний у цьому всьому, але яка йому вигода? Щось у цьому точно було, зрозуміти б, що! Але поки я не могла, як і говорив Ден, кидатися поспішними звинуваченнями.

— Ти прекрасно знаєш, що такі збіги можливі. Ми працюємо в одній сфері, у всіх можуть бути схожі ідеї. Але ти виставляєш Карину на посміховисько, як зрадника при всіх, хоча, по суті, всі звинувачення побудовані на здогадках. Пахне упередженістю.

Ден кинув в Алекса погляд, а потім на долю секунди зосередився на мені. Жирно натякав, ніби через наші стосунки Алекс і упереджений до бідної п'явки! Яка, до слова, раптом розтягнула паскудну посмішку. Може вважала, що Ден її врятує, але...

У повітрі виразно пахло смаженим. Хтось зі співробітників навіть глухо закашляв від наростаючої напруги.

Алекс не ворухнувся, тільки ліниво подивився на Дена. Його спокій був убивчим, що дратувало Дениса Юрійовича аж до напруженої щелепи.

— Здогадки? — Алекс підняв брову. — Після загадкової втрати свого першого проекту, Лея попросила в мене дозвіл встановити на її робочому столі приховану камеру. Ну, погодься, варіант, що наша прибиральниця випадково натиснула кілька кнопочок і упс — усе стерлося, так собі версія.

Усі завмерли, навіть повітря в переговорці стало густішим.

Ось це поворот! Проти відео не попреш, Карина осіла в кріслі й очі забігали, як у загнаної лані. Ну і Ден відступив, не бачив більше сенсу виступати. Їм нічого було заперечити, бо... винні!

— Мені шкода, Карино, — Алекс повернувся до неї, — але твій контракт розірвано з цієї хвилини.

— Ти... ти не можеш! — Карина схопилася. — Це неправда! Це... ви все підлаштували з Леєю! Ви ж із нею коханці, я сама бачила, як ви цілувалися в кабінеті! Хочеш пропхати свою пасію на посаду, а мою репутацію заплямувати?!

Зараза все звивалася в передсмертних конвульсіях, тому чіплялася за всілякі соломинки.

Приміщенням пройшовся гомін і практично всі погляди вперлися в мене. Від нервозності й збентеження захотілося провалитися крізь підлогу, але, на щастя, Алекс розірвав незручність:

— Хочеш сказати, що я вліз до тебе додому, надів твій одяг, перуку та прийшов уночі на роботу, щоб вкрасти в Леї дизайн? — Алекс схилив голову і розсміявся. — Чи мені ввімкнути відео при всіх?

Карина здригнулася, але слів більше не знайшлося. Навіть якщо вона і подивлялася на Дениса Юрійовича, то він робив вигляд, що вони не знайомі.

— Збирай речі і йди за власним бажанням, інакше мені доведеться звільнити тебе за статтею.

Вона постояла ще секунду, ніби сподівалася, що хтось заступиться. Ден мовчав, навіть не ворухнувся. Його підборіддя стиснулося, а погляд залишився колючим, але цього до справи не пришиєш.

Психанувши, Карина вискочила з переговорки, а Алекс голосно й чітко зазначив:

— Я не потерплю крадіжок. Ми команда і, якщо хтось вважає за можливе красти ідеї в колег, він тут працювати не буде. Зустріч закінчено.

Ден вилетів першим, і я помітила, як Михайло проводив його примруженим поглядом. Не стала загострювати увагу, адже все ще повірити не могла, що Карину... звільнили. Та ще й як — із ганьбою!

Усі почали розходитися і, коли за останнім працівником зачинилися двері, коханий підійшов до мене, широко посміхнувся. Зараз він не був моїм начальником. Він був чоловіком, що горою стоїть за свою кохану жінку. І я... розтанула від його вчинку, що аж сльози бризнули з очей.

— З тобою все гаразд? — м'яко запитав, пестячи ніжним поглядом.

Я просто кивнула, адже все ще не довіряла власному голосу. Звісно, я хотіла іншого результату, але такий теж підійде. Карина отримала по заслугах!

Алекс доторкнувся до моєї щоки тепло і дбайливо, ніби я найцінніше, що є в його житті. І стер сльозинку, а слідом жадібно притиснувся до губ наполегливим поцілунком.

Алекс

Я витирав сльози з її щік, і це було так приємно, що серце тріпотіло в грудях, наче пташка. Лея плакала від щастя, яке яскраво світилося в таких рідних для мене очах, і я губився в них. Не було нічого важливішого, ніж моя кохана в цю секунду. Ні робота, ні майбутні розбірки з Деном, ні інші проекти. Тільки Лея! Хотілося зафіксувати цю мить: її тремтіння, здригання вій, і те, як вона пригорнулася до мене, ніби нарешті дозволила собі розслабитися.

План з Кариною не був ідеальним, але я тримав його в суворій таємниці. Я навіть не вірив, що у мене хоч щось вийде, але й не міг ось так сидіти склавши руки. Я вірив Леї, довіряв настільки, що став бачити зрадників у всіх співробітниках, крім неї. Смішно сказати, підозрював навіть своїх друзів, хоча їм-то це навіщо? Сварки всередині студії лише погіршать робочу ситуацію, а Ден занадто жадібний до грошей, йому таке точно не на руку. Михайло... він вічно на чилі, так який сенс шкодити студії?