29. Туса байкерів

Коли я побачила Владу, ледве не впала! Ми домовилися зустрітися на зупинці, я трохи затрималася, а коли підбігла, втратила дар мови. Вона вийшла з автівки і чекала мене поруч. Повністю затягнута у шкіру з голови до ніг, вона нагадувала байкерку з якогось фантастичного фільму. Байкерська косуха, черевики до колін зі шнурівкою, які ще вигідніше підкреслювали довгі ноги у шкіряних штанях, з-під косухи виглядав облягаючий груди лонгслів, а на голові ще й кашкет.

– Ти що сама зібралася брати участь в перегонах? – здивувалася я.

– Звісно, ні, але я маю бути там найкраща! – похизувалася Влада.

– Я поруч з тобою почуваюся попелюшкою на чужому святі, – зітхнула я.

– Та не видумуй, – заперечила подруга. – Ти завжди виглядаєш креативно і вирізняєшся на тлі інших. Твої дреди всіх переплюнуть. Сідай вже, нам ще Макса з Маркіяном треба підхопити.

– А що Маркіян теж зацікавився перегонами? – здивувалася я. – Минулого разу я щось не помітила у нього захвату.

– Та ні, він знімати буде. Давид запросив, щоб познімав фото та відео для їхнього ком’юніті.

– Тоді зрозуміло… А то я вже здивувалася.

Ми забрали хлопців і вирушили на локацію на виїзді з міста, де збиралися байкери. Сказати, що я була вражена, не те слово! Коли побачила десь біля тридцяти байків з їхніми власниками, екіпірованими з голови до ніг, у мене відпала щелепа. Це взагалі був мій першій досвід відвідування подібної події.

Окрім байкерів було ще з двадцять автівок, де мабуть їхали вболівальники та організатори. Видовище було потрясне! Всі тусили, жартували, щось обговорювали зі знанням справи. Одягнені усі були теж у відповідному стилі, звісно, не так гламурно, як Влада, але вражаюче. До речі, Влада чудово вписалася в цю тусовку, що не скажеш про мене. Хоча, було багато дівчат, одягнених у кежуал – джинси та худі з куртками. Атмосфера була насичена адреналіном, збудженням і передчуттям перегонів.

Десь з півгодини ми потусили у колі байкерів, поки Давид познайомив нас з декількома своїми друзями та узгодив з Маркіяном, що і як треба знімати. Давид, до речі, виглядав просто приголомшливо! Повне обладнання з панциром на спині, наколінниками-слайдерами, налікотниками, шоломом, бафом на шиї робило його схожим на кіногероя. Я ним просто замилувалася.

Я помітила, що в очах Маркіяна теж з’явився вогник азарту, хоч він і не цікавився самими перегонами, але тут дійсно можна було наловити гарних кадрів. Коротше, кожен знайшов своє у цій події. Та й Макс почувався як риба у воді, отримуючи задоволення від туси. Він переходив від однієї групи байкерів до іншої, схоже, що багатьох  він вже знав, обмінювався з нами рукопотисканнями та обіймами, плесканням по спинам.

Ми з Владою просто спостерігали за всім, як новачки. Я пожалкувала, що не узяла камеру, просто подумала, що не буде можливості знімати, але дарма. Влада отримувала компліменти на свій рахунок і раділа. Коли ми з нею стояли поруч з Давидом, до нас підійшов якійсь його знайомий і, подивившись на Владу, запитав у Давида, чи Влада його дівчина? І чого він ховав від друзів такий скарб?

Маркіян у цей час був осторонь разом з Максом, фотографуючи байк Давида. Я затамувала подих в очікуванні відповіді Давида. Звісно, що він би залюбки сказав «Так!», але ж то не була б правда. Втім Давид посміхнувся, посунувся ближче до Влади, обійняв її за талію (вона, до речі, не чинила спротив, на мій подив) і мовив, звертаючись до друга:

– Скажи, ми ж гарна пара?

Це був виклик, провокація і жарт одночасно. І, що мене вразило більш за все, Влада йому підіграла! Вона притулилася до нього, поклала свою руку на його плече і кокетливо скинула голову.

– Чудова пара! Дівчина – просто відпад! – кивнув друг і пішов далі.

У цей момент Маркіян обернувся у наш бік. Я побачила, що Влада зловила його погляд і миттєво зняла руку з плеча Давида. Мабуть сама злякалася, що перегнула палицю. Але Маркіян, як ні вч чому не бувало, відвернувся і зайнявся своїми справами. Зате Давид просяяв.

– Бачиш, Владочко, – він повернувся до неї і підморгнув. – З боку людям видніше.

Влада нічого не відповіла, лише грайливо посміхнулася і відсторонилася подалі від Давида. Уявляю, що він відчував за ту мить, поки її рука лежала на його плечі! Несподіване щастя, не яке він не очікував. Мені було його шкода, якби він знав, що це все Владині ігри… І до чого це доведе?

Нарешті пролунав сигнал і байкери попрямували до своїх залізних коней. Давид махнув нам рукою і пішов до свого байка. Коли всі всілися по байкам та автівкам, знову пролунав сигнал, і тоді водії почали розігрівати байки, підкручуючи ручку швидкості. Повітря наповнилося ревом, запахом бензину і якоїсь особливої атмосфери. А коли усі рвонули з місць, це взагалі було щось неймовірне! Колонна рушила трасою під гучний рев та сигнали. Стояв такий гуркіт, що закладало вуха. Ми на автівці Влади прилаштувалися у групі підтримки. Я побачила, що Влада у захваті від усього, що відбувається, очі її палали азартом.