28. Спроба наставити на розум

З одного боку, з Владою ми начебто помирилися, і у мене тягар спав з душі. А з іншого – на тій самій душі шкребли кішки. Слова Влади про те, що вона бачила Маркіяна з іншою дівчиною, не йшли у мене з голови. Виявляється, він ще той бабій! Просто у нього хобі таке – пудрити дівчатам голови, щоб вони у нього закохувалися. А я-то собі навидумувала бозна що. Ми на одній хвилі… Споріднені душі… Однаковий погляд…

Таке саме собі накрутила й Влада. І не виключено, що та інша дівчина, з якою Влада бачила Маркіяна, так саме відчуває. Від усвідомлення цього мені стало гидко на душі. Добре, Влада – закохана до нестями, а я? Де мій мозок? Чому я піддаюся на чари цього Маркіяна? Треба викинути всю цю дурню з голови і Владу якось налаштувати на тверезий погляд.

Так, Маркіян красунчик, та ще й творча людина, а це поєднання, яке просто зводить з розуму дівчат, що вони втрачають його до нестями. Я пила вже десяту чашку чаю і обмірковувала ситуацію, що вимальовувалася навколо Маркіяна. Я в десятий раз собі казала, що треба припинити думати про нього, але мій мозок настирливо повертав мене у ту мить, коли ми сиділи на підвіконні. І щоб я сама собі не казала, більш за все мені хотілося б знову там опинитися…

Замість того, щоб готуватися до контрольної, я весь вечір міряла кроками свою квартиру. Врешті-решт втомилася і пішла спати. Але й сон не йшов. Якась чортівня! «Так, Олесю, все, я забороняю тобі думати про Маркіяна! – наказала я собі. – Він зовсім не той, ким здається!». Промучившись пів ночі, зовсім виснажена, я нарешті заснула.

Вранці мене вже чекало повідомлення від Влади, яка, схоже, теж всю ніч не спала. Коли я його прочитала, у мене волосся заворушилося на голові. Влада абсолютно серйозно мала намір фліртувати з Давидом, вона детально описувала свій план, згідно якому мала змусити Маркіяна ревнувати її.

І у всій цій ситуації мене більш за всіх було шкода Давида. Він дійсно хороший хлопець і не заслуговує, щоб його так підступно використали. Тим більш, що він має щирі почуття до Влади. Ну й що мені робити? Допомагати Владі, як завжди, здійснювати її план? Чи попередити Давида, щоб не сприймав Владин флірт за чисту монету?

О, боги, як я втомилася вже від всіх цих Владиних планів! Отже ж дався їй той Маркіян! В універ я пленталася невиспана, похмура і роздратована. Втім Влада була сповнена якогось дивного азарту.

– Лесечка, ти ж мені допоможеш? – перед парою Влада знову заспівала свою пісню.

– Ні! – не втрималася я.

– Як це ні? – подруга щиро здивувалася.

– Якщо чесно, я вже втомилася від твоїх ідей, – пробуркотіла я.

– А як же наш план, щоб змусити Маркіяна ревнувати?.. – Влада стиснула губи, збираючись образитися.

– Я більше не хочу приймати участь в цих інтригах, – чесно відповіла я.

– Але чому?

– Мені шкода Давида, він хороший хлопець і не заслуговує такого ставлення, – пояснила я.

– Та нічого з ним не станеться, – махнула рукою Влада.

– А тобі не спадає на думку, що у нього теж є почуття?

– Які? – здивувалася Влада.

– Ніби ти не бачиш, як він до тебе ставиться?

– Звісно, бачу, – Влада задоволено посміхнулася. – І це мені тільки на руку.

– Тобто ти хочеш дати йому марну надію і навіть оком не кліпнеш?

– Та ну, це ж просто гра! Що тут такого?

– Владочко, не можна грати з почуттями інших людей! – заперечила я. – От тобі було б приємно, якби тебе так використали?

Влада замислилася і похмурніла.

– Тобто, ти мені не допоможеш?

– Ні! – я була впевнена в своєму рішенні.

– Гаразд, – образилася Влада. – Сама впораюся.

– Дивись, щоб потім не пожалкувати, – попередила я.

– Якщо це допоможе мені привернути увагу Маркіяна, я не пожалкую!

– Влада, ти монстр! – підсумувала я.

– Ну й що! Ти припиниш зі мною дружити?

Я зітхнула – ну от що вона за людина!

– Звісно, ні, але грати в твою гру більше не буду.

Влада зробила ображене обличчя, але я вирішила не звертати на це уваги. Ми пішли в аудиторію мовчки.

На перерві Давид написав мені час та місце, де будуть проходити перегони. Це була якась траса за містом, куди ще треба було дістатися. Він скинув локацію. З важким серцем я показала Владі повідомлення.

– Чудово! – зраділа вона. – Поїдемо туди на машині. Я вже продумала свій лук. Впевнена, Давид не встоїть.

– Я щось не зрозуміла, ти кого підкоряти збираєшся? Давида чи Маркіяна?

– Обох! – посміхнулася подруга. – Ну ти ж зрозуміла?

– Давид і так підкорений, – нагадала я. – Можливо тобі дійсно краще звернути увагу на нього і відстати від цього непробивного Маркіяна?

– Ти що? Чому це?

Я вирішила поділитися думками, які всю ніч не давали мені спокою.

– Можливо, він просто бабій, який морочить голову одночасно декільком дівчатам? Ти ж сама казала, що бачила його з кимось.

– Я – краща за ту видру! – впевнено заявила Влада. – Навіть, якщо й так, то вона мені не конкурентка. Олесю, я не відступлюся так просто, ти ж мене знаєш.

– Роби, що хочеш, – зітхнула я. – Якщо не хочеш знімати свої рожеві окуляри.

– Це не окуляри… – Влада якось знітилася. – Це кохання… І воно не знімається, як окуляри. Невже ти думаєш, я сама нічого не розумію?

– Ну якщо так, то добре… – я обійняла подругу. Мені стало її дійсно шкода.

Що тут скажеш, якщо у всьому винне це дурнувате кохання…