18. Потаємні бажання

День 20

Я стояла перед великим дзеркалом у ванній, де пара від гарячої води повільно осідала на склі. Витерши рукою невелике «віконце», я вперше за довгий час почала розглядати себе не з ненавистю, а з цікавістю.

Змін було небагато, але я їх бачила. Мої ребра вже не випирали так гостро, наче хотіли прорізати шкіру. На стегнах і животі з’явився м’який обрис — там нарешті було тіло, а не просто обтягнуті кістки. Обличчя теж змінилося: замість сірого скелета з очима-западинами на мене дивилася дівчина з рожевими щоками, які стали трохи пухкішими. Я провела пальцями по вилицях, відчуваючи життя під шкірою.

Двері тихо відчинилися, і в хмарі пари з’явився Нейт. Він зупинився позаду, дивлячись на моє відображення.

— Як гадаєш, — тихо питаю, не обертаючись, — я змінилася з нашої першої зустрічі?

Нейт підійшов ближче, поклав руки мені на талію і притягнув до себе. Його долоні здавалися неймовірно гарячими на моїй вологій шкірі.

— Так, Джо. Змінилася, — відповів, дивлячись мені в очі через дзеркало. — Ти стаєш схожою на живу людину. Але нам ще треба добре попрацювати. Треба набрати ще, щоб я не боявся тебе випадково зламати.

— О, то я зараз для тебе не приваблива? — я спробувала пожартувати, але голос трохи здригнувся. — Така собі недогодована пацієнтка?

Нейт замість відповіді розвернув мене до себе. Його погляд був настільки важким і палаючим, що всі жарти миттєво вилетіли з голови.

— Ти навіть не уявляєш, наскільки ти приваблива, — прошепотів він, впиваючись у мої губи глибоким, владним поцілунком.

Я відчула, як по спині пробігли мурашки. Гаряча вода все ще текла в душі, наповнюючи кімнату шумом і вологою.

— Знаєш... — продихала я йому в шию, — у моїх найсміливіших фантазіях я завжди хотіла кохатися саме так. У душі. Під водою.

Нейт не змусив мене чекати. Він поспіхом зняв з себе одяг, підхопив мене під стегна і заніс у душову кабіну. Гарячі струмені миттєво накрили нас обох, змиваючи залишки думок. Він притиснув мене спиною до кахлю, який здавався холодним порівняно з його тілом.

Його руки блукали по моїх нових вигинах, і я бачила, як він насолоджується кожним сантиметром мого тіла. Вода стікала по його напружених м’язах, по моєму волоссю, створюючи ілюзію повної ізоляції від світу. Коли він увійшов у мене, я відкинула голову назад, підставляючи обличчя під важкі краплі, і міцно вчепилася в його плечі.

Ритм води збігався з ритмом наших тіл. Це було дико, пристрасно і неймовірно гостро. Слизька шкіра, гаряча пара і відчуття повної єдності. Я відчувала кожну його клітинку, кожну пульсацію. Нейт тримав мене так міцно, ніби справді боявся відпустити бодай на мить.

У цьому вологому тумані я нарешті відчула, що моє тіло — це не в’язниця, а джерело насолоди. Коли пік накрив нас обох, я застогнала, і мій голос потонув у шумі води.

Ми ще довго стояли під душем, просто обійнявшись, поки вода не почала потроху холонути.

— Ти — найкраще, що сталося зі мною в цьому зачиненому будинку, Джо, — прошепотів він мені у мокре волосся.

День 21 

Моя мама не змогла приїхати через роботу. А мама Нейта вирішила, що не хоче заважати нам. Нейт розповів про наші стосунки мамі. Отже, я не просто його "розвага" у цьому будинку.