1

Все сталося тої дивної, темної, загадкової ночі, коли місяць був уповні, даруючи світові своє оманливе світло, віддзеркалюючись у темних водах під мостом. Вода притягувала до себе чарівним коловоротом позбавлення суму й болі.

Саме в той час нічної мари посеред мосту зупинилася шикарна машина. З неї вийшла молода жінка. На вигляд їй було не більше 25-років, з розтріпаним волоссям, розтертою тушшю на заплаканих очах. Та, навіть це, не могло зіпсувати її гарне личко.  Жінка з покірним виглядом підійшла до поруччя мосту, довго дивилась на темну безкінечну темінь води.

«Дивно, все як в моєму житті, лише суцільна темрява і нічого не змінюється. Час розірвати це замкнене коло. Час…» - прозвучали в голові, ніби чиїсь чужі думки. Мусила погодитись.

В голові пролинали лише невеселі спогади і ні одного хорошого. Ні! Були хороші спогади з її попереднього життя. Все ніби так і було. В попередньому житті… Ще було весілля. А потім…як в цій воді, суцільна темрява і неможливість з неї вибратися.

З сумних, затягнутих пеленою алкоголю, очей капали сльози.

Що ж є щастя? То є гроші, чи робота, чи багато прихильників, чи краса, чи багато подруг, чи розкішне життя, чи повага, чи кар’єра? Раніше вона не задумуючись вибрала все вищеперечислене.

Але все змінилось. Як давно, вона вже не пам’ятала, але тепер точно знала, що щастя не є матеріальним. Ні! Однозначно!

Щастя є відчуттям наповненості серця, польоту душі від ніжності і турботи коханої людини, щирих слів, щасливого сміху власних дітей, підтримки батьків і друзів, і звісно, від безкорисливої любові інших, бо тебе приймають і цінують такого, як ти є. Ото є щастя!

 А що ж робити, коли ти не маєш нічого з названого? Ні! Вона вже нічого не хотіла знати, не хотіла відчувати.

Жінка легко перебралася на іншу сторону поручнів від мосту і стояла притулившись до них. Потім вона закрила очі і …відчула, як хтось схопив її за лікоть.

 Вона відкрила очі і повільно повернула голову назад.

•  Ти… – прошепотіла здивовано вона.