Том стояв перед дзеркалом у своїй кімнаті, він вибирав одяг, а його думки були зайняті майбутнім вечором — він планував зустрітися з друзями, випити та розслабитися після напруженого тижня. Десь у глибині будинку була Кейт. Вона була тихою, мовчазною присутністю, яку він майже не помічав, коли був зайнятий своїми справами. Але в цей день все було не так, як завжди.
Кейт чекала цього моменту, плануючи втечу з обережністю, яка була необхідна для того, щоб вирватися з цієї пастки. Вона ретельно вибирала час, коли Том буде зайнятий і не звертатиме на неї уваги. Її серце калатало в грудях, коли вона чула, як Том виходить зі своєї кімнати. Він зайшов до неї, сказавши:
— "Я залишив список справ у вітальні на першому поверсі, щоб коли повернувся все було виконано й ідеально! Все зрозуміло?" — тихим, але таким холодним голосом сказав Том.
— "Добре, я все зрозуміла." — відповіла Кейт з ноткою тривоги в голосі.
Чоловік нічого не сказавши спустився вниз і покинув будинок, а згодом й територію навколо нього.
Кейт почекала хвилин 10, перевіривши чи точно він поїхав.
Це був її шанс.
Зробивши глибокий вдих, Кейт підійшла до дверей. Її руки тремтіли, коли вона повільно повернула ручку, відчуваючи, як кожен м'яз у її тілі напружується. Вона відчинила двері й обережно, як тільки могла, почала виходити. Її серце билося так швидко, що їй здавалося, воно ось-ось вистрибне з її грудей.
Але коли вона зробила кілька кроків за поріг, її зупинив звук машини, яка під'їжджала до воріт. Вона застигла на місці, не в змозі навіть поворухнутися, як двері машини відчинилися. Том стояв та уважно дивився на Кейт, яка готова була тут же провалитися крізь землю. Його обличчя було перекошене від гніву, очі блищали небезпечною рішучістю.
— "Куди це ти зібралася?" — його голос був тихим, але в кожному слові було чути роздратування.
Кейт відчула, як її охопив страх. Вона знала, що тепер втекти їй не вдасться, інстинкт змусив її відступати, аж до дверей будинка. Серце билось скажено, коли вона спробувала сховати свою паніку, але Том уже наближався, кожен його крок відлунював у її свідомості.
Том відкрив будинок і затягнув Кейт всередину. Закривши двері на замок, він швидко схопив її за плече та різко притягнув до себе. Тіло дівчини стиснулося від болю, але Том не зупинявся. Його очі були холодними, немов лід, і в них не було ані краплі жалю. Він бачив лише зраду і порушення порядку, який він створив.
— "Ти думала, що можеш втекти від мене?" — він говорив через стиснуті зуби, його руки стискали її плече ще сильніше. Кейт намагалася чинити опір, але він був занадто сильним.
Від раптового нападу паніки вона спробувала вирватися, але Том одним швидким рухом притиснув її до стіни, залишаючи без вибору. Її серце билося так сильно, що вона відчувала, як кожен його удар відлунює в голові. І тоді він вдарив її. Удар був сильним і різким, її голова різко відкинулася назад, а з очей потекли сльози.
— "Ти безжальний ідіот! — закричала вона, її голос був зламаний і надривний. Вона не могла стримати сльози, вони текли по її щоках, змішуючись з болем і страхом. — Ти гірше тварини, ти нелюд! Ти заслуговуєш на смерть!"
Том завмер, його очі звузилися, а вираз обличчя став ще жорсткішим. Його терпіння закінчилося. Він зробив крок назад, оцінюючи, що робити далі, а потім підійшов ближче, його рухи були впевнені і небезпечні.
— "Ти хочеш побачити, що таке справжнє покарання?" — його голос був тихим, але в кожному слові відчувалася загроза.
Він притиснув її до стіни, його руки стискали її так міцно, що вона відчула, як дихання стало уривчастим і важким. Кейт більше не могла пручатися — страх і відчай повністю паралізували її. Вона відчувала його присутність, тепло його тіла, яке було так близько, що здавалось, вона могла чути, як він дихає. Її тіло тремтіло, мізки майже не працювали, через сильний біль та стрес, а очі бігали зі сторони в сторону намагаючись зрозуміти наступні дії Тома.
Том подивився на неї, його очі були темними і загадковими. У цей момент напруга між ними досягла свого піка. Він бачив страх у її очах, який не можливо було заперечити чи приховати. Це була його гра, і вони обидва знали правила.
Не відриваючи погляду, Том повільно нахилився до неї, його губи майже торкалися її, коли він прошепотів:
— "Ти думаєш, що можеш втекти від мене?"
Дихання Кейт стало частішим, серце билося, мов шалене, але вона не могла відвести погляду. Їхні губи зустрілися в напруженому, майже грубому поцілунку, в якому було стільки ж гніву, скільки і пристрасті. Його руки ковзнули по її тілу, стискаючи її так міцно, що вона відчувала, як її серце забивається ще швидше.
Кейт не знала, що відбувається з нею, але тіло відповідало на його дотики, руки, які ще недавно намагалися вирватися, тепер притискали його до себе. Розум був заповнений емоціями, які вона не могла контролювати. Вона відчувала себе розбитою, але водночас і такою живою, як ніколи раніше.
Їхні тіла переплелися, рухи стали все більш відчайдушними і пристрасними. Вона чула, як він важко дихає, його руки досліджували кожен вигин її тіла, залишаючи сліди на її шкірі. Том відчув, як її опір повністю зник, і він поглибив поцілунок, бажаючи заволодіти кожним її подихом, кожним звуком, який виривався з її губ.
Він потягнув її на ліжко, нависши зверху, їхні рухи були хаотичними, але наповненими бажанням, яке вони не могли стримати. Їхні тіла злилися воєдино, і Кейт відчула, як все її тіло пронизала хвиля задоволення. Вона вже не думала про втечу, про страх, про біль — у цей момент були тільки вони двоє, тільки цей шалений танець на межі розпачу і насолоди.
Коли Кейт та Том закінчили, вони лежали поруч, тяжко дихаючи, їхні тіла були переплетені, а емоції вирували в їхніх серцях. Том подивився на неї, його очі стали м’якшими, але в них все ще відчувалася влада. Він провів пальцями по її обличчю, стираючи сльози, що ще блищали на її щоках.
— "Ти моя!", — тихо сказав він, нахилившись до неї і торкнувшись її губ легким поцілунком.
Кейт відчула, як її серце затремтіло від його слів, але вона знала, що ця ніч змінила все. Вона більше не могла дозволити собі бути слабкою. Їй доведеться знайти спосіб вирватися з його обіймів, але не зараз. Вона закрила очі, відчуваючи його тепло поруч, і знала, що цей бій ще не закінчений.