Розчарування і зрада

Кейт сиділа на кухні, здавалося, що час зупинився. Її батьки, похмурі і переповнені пияцтвом, кинули на стіл велику пачку грошей. Поруч лежав розгорнутий лист угоди, що підтверджував продаж дівчини до Тома. Кейт була приголомшена цією новиною. Дівчина розуміла, що вони були жахливими людьми, але такого вона точно не очікувала... 

Її мати, повільно, як ніби кожне слово було важким, проговорила: 

— "Ось це твої гроші, точніше гроші за тебе. Це наш шанс позбутися боргів та почати нове життя!" 

Для дівчини це прозвучало як вирок. Кейт дивилася на папір, на якому було написано її ім'я і підписи обох сторін. Її душу охопила відраза. 

— "Як ви могли, так зі мною вчинити? — вигукнула вона, її голос тремтів від гніву і відчаю. — Ви продали свою доньку!" 

Її батько, в темряві, відкинув попіл від сигарети на підлогу і ледь підняв погляд. 

— "Вибору не було, — бурчав він, його голос був холодним і безжальним. — Ми спробували все, що можливо, але це не допомогло. Ти повинна зрозуміти, що це єдиний спосіб врятуватися від боргів і всіх цих неприємностей.» 

Ці слова розривали дівчині серце. Батьки, які звинувачували її у всіх бідах, тепер стали причиною нових страждань. Замість підтримки і тепла, вона отримала зраду і біль. Кейт відчула, як страх і розчарування охоплюють її душу. Вона знала, що її життя вже ніколи не буде таким, як раніше. 

Наступного дня, коли Кейт прибула до будинку Тома, вона була готова до всього, але реальність перевершила її найгірші страхи. Величезний дім, з його блискучою підлогою, важкими темними меблями, величезними дзеркалами здавався ідеальним фасадом для жорстокого світу, який її чекав всередині. І хоча будинок був бездоганно чистим та доглянутим, кожен куточок й кожен предмет в ньому відчувався настільки ж бездушним, як і її новий «господар». 

Том зустрів її з поглядом, сповненим відрази і байдужості. Його обличчя було холодним, а голос – пронизував дівчину до кісток. 

— "Ось ти і прибула, — сказав він, його тон був байдужим і відчуженим. — Я сподіваюся, ти розумієш, що тепер ти є моїм майном. Ніяких потурань, ніяких помилок. Ти повинна дотримуватися моїх правил беззаперечно." 

Том вказав на кімнату, яка стала новим домом Кейт. Вона була темною і непривітною: стіни світло чорного кольору, мале вікно, яке пропускало лише мізерну кількість світла, і ліжко, яке виглядало так само холодно, як і сама кімната. У кімнаті не було жодних особистих речей, жодних елементів, що могли б додати відчуття домашнього затишку. Здається, що кожен куточок цієї кімнати був створений для того, щоб нагадувати про її нове місце в житті. 

Перші дні в будинку були для Кейт справжнім випробуванням. Її обов'язки були нестерпними і принизливими. Том створив список завдань, а саме: 

1. Прибирання будинку 
І хоч в кишенях Тома було достатньо грошей для клінінгу, йому просто приносило задоволення спостерігати, як дівчина наводить лад у його досить не маленькому домі. 

2. Приготування їжі 
Звичайно Том міг позбавити Кейт цього завдання, але хіба не весело критикувати і зводити нанівець працю людини? 

3. Догляд за бібліотекою 
Том любив книги, але не любив їх складати та доглядати за ними, та й навіщо це робити?,  коли ти купив собі людину, яка буде це виконувати 

4. Роль прислуги 
Це ж так весело сидіти у своєму кабінеті і говорити принеси те, принеси інше) 

5. Особисті послуги 
Щось так болить спина, а записуватися і йти на масаж лінь, а й навіщо, якщо є Кейт 

6. Принизливі завдання 
Хмм, ось у тебе немає настрою, а гнів треба на когось спустити, як добре, що є Кейт 

А найголовніше, що будь-яке відхилення від цього списку каралося негайно. 

Кейт прокидалася ще до світанку і починала прибирання. Їй доводилося натирати підлогу до блиску, витирати пил з меблів, які виглядали як дорогий антикваріат, і чистити кімнати до ідеальної бездоганності. Вона також повинна була слідкувати за кожною детальною інструкцією, яку дав їй Том, від приготування їжі до виконання будь-яких особистих та принизливих доручень. 

Том був настільки прискіпливий, що будь-яка невелика помилка ставала приводом для його гніву. Він часто проводив огляд будинку, і будь-яке відхилення від ідеального порядку ставало приводом для його жорсткої критики. Він виявляв свою безжальність в кожному слові і кожному погляді. 

— "Я вимагаю бездоганності, — казав він. — Твоя робота повинна бути БЕЗДОГАННОЮ. ЯК ЩЕ ТОБІ ЦЕ ПОЯСНИТИ? Інакше ти зіткнешся з наслідками." 

Одного дня, під час перевірки коридорів, Том помітив незначну пляму на підлозі. Він почав кричати на Кейт, його голос був наповнений ненавистю і презирством. 

— "Що це за бардак? — кричав він, його обличчя стало червоним від люті. — Як ти могла допустити таку неакуратність? Це неприпустимо!" 

Кейт намагалася пояснити, що це всього лише дрібна помилка і що вона швидко виправить ситуацію. Але Том не вислухав її. 

— "Ти нічого не розумієш! – продовжував він. — Ти повинна засвоїти, що мої правила мають бути виконані беззаперечно!" 

Раптово, без попередження, Том завдав Кейт сильного удару. По щоці пролунав глухий удар, і дівчина впала на підлогу, відчуваючи, як біль пронизує її обличчя. Том навіть не кліпнув, його погляд залишався холодним і беземоційним.

— "Якщо ти хочеш залишитися тут, ти повинна знати своє місце, — бурчав він, стоячи над нею. — Невиконання правил буде каратися. Якщо ти знову мене розчаруєш, ти зрозумієш, що таке справжня жорстокість." 

Кейт піднялася, її руки тремтіли від болю і страху, а сльози, що котилися по її щоках, нагадуючи про гіркі реалії нового життя. Обличчя палало від болю, а душа була розірвана від внутрішнього конфлікту. Вона була змушена знову і знову відчувати на собі весь гнів і жорстокість Тома, намагаючись зберегти хоч якусь гідність. 

Кожного вечора, після всього дня важкої праці і страху перед наступним, Кейт намагалася знайти хоча б мить спокою. Але навіть ці моменти були порушені Томом, який постійно контролював кожен рух і кожен вибір. Вона жила у світі, де кожен крок був ретельно перевірений й кожна помилка каралася з особливою жорстокістю. 

Кейт намагалася триматися, сподіваючись на можливість якогось порятунку або зміни, але реальність знову і знову доводила їй, що спроби були марними. 
Дівчина сиділа в кутку своєї кімнати, намагаючись не думати про біль і страх, що заповнювали її серце. Кожен звук, що доносився з коридору, кожен крок Тома, був наче загроза. Нове життя виявилося суворим і безжальним, і вона була повністю безсила перед лицем цієї жорстокої реальності. 

Том регулярно перевіряв її роботу, і кожен раз, коли він знаходив хоч найменший недолік, він ставив її на коліна перед собою, змушуючи просити пробачення. Його агресія і приниження не знали меж. Якщо щось було не так — від плям на підлозі до неправильного приготування їжі — він влаштовував сцени, що тривали годинами. У кращому випадку Кейт доводилося слухати його гнівні прокльони і знущання, не маючи можливості відповісти або протестувати. Але якщо Том був в поганому настрої на тілі дівчини красувалися синці від його "виховання". 

Одного вечора, коли Том повернувся з роботи, він виглядав особливо розлюченим. Він не сказав ані слова, але його поведінка була тривожною. Кейт відчула це і спробувала бути максимально обережною. Вона перевірила всі справи, які вона виконала за день, переконавшись, що все було в порядку. Але, коли Том заглянув у її кімнату і побачив, що вона виглядала не ідеально чисто, його терпіння остаточно закінчилося. 

— "Ти знову не змогла зробити все, як слід!" — вигукнув він, його голос був наповнений люттю. Він рвучко потягнув її за волосся, змусивши піднятися з місця. Кейт намагалася виправдатися, але Том не слухав її. Замість цього він схопив її і кинув на підлогу. 

— "Я не вірю своїм очам! — кричав він, підіймаючи її за комір. — Ти мені вже набридла! Ти нікчема, яку нічого не цікавить, окрім того, щоб зіпсувати моє життя!" 

Він вдарив її по обличчю та голові, Кейт відчула, як її щоки палають, а голова тріщить від болю. Очі наповнилися слізьми, але вона не могла навіть заплакати від страху і приниження. Том продовжував бити її, його удари ставали все жорстокішими, а крики все голоснішими. Він виголошував їй все нові і нові погрози, заявляючи, що вона повинна навчитися поважати його та його правила, інакше її чекають ще більші страждання. 

Коли Том, нарешті, втомився від своїх вивержень, він кинув її на підлогу, залишаючи лежачи там, розбиту і виснажену. Кейт з останніх сил піднялася на ноги, тримаючи руки на обличчі, намагаючись зменшити біль. Її тіло і розум були на межі зламу, але їй потрібно було зібрати всі свої сили, щоб пережити цей жахливий день. 

Уночі, коли Кейт намагалась знайти хоч якийсь спокій на холодному ліжку, вона була змушена знову і знову переживати кожен момент агресії Тома. По щоках стікали гарячі сльози, її думки були заповнені страхом та невідомістю, а душа відчувала глибоке розчарування від безнадійності ситуації. 

Щоранку, коли вона прокидалася то відчувала, як важка вуаль страху і тиску падає на неї знову. Не було, ні краплі відпочинку, ні можливості на самотність. Її кожен день був заповнений фізичними і психологічними випробуваннями, які не давали їй шансів на відновлення. 

Її бажання втекти було настільки ж сильним, як і її страх перед невідомим. Кейт розуміла, що її спроби знайти вихід з цієї ситуації були марними. Кожен день був заповнений болем і приниженням. 

Справжнє випробування її витривалості ще попереду. Том не збирався зупинятися на досягнутому. Його жорстокість не знала меж, і кожен день ставав ще важчим для Кейт. Вона продовжувала жити в тіні страху і приниження, намагаючись зберегти хоча б частину своєї гідності, хоча б частину надії на краще життя.