29.4. День третій

День третій: "Маленький Шехзаде"

Гарем

Наступний ранок розпочався продовженням розпочатої інтриги. Ледь встигли дівчата закінчити прибирання, як в ташлик поважно зайшла Мегей.

— Міхрімах, Нарін, Мельтем, Ельмаз!

Всі здивовано перезирнулися, а названі дівчата підійшли ближче.

— Я дарую вам ці подарунки за ваше добре ставлення до мене, за вірність, — Мегей рукою вказала на скриню, що лиш заносив ага. Повелитель любив бавити фавориток подарунками, отож певний статок принцеса уже мала. Названі останніми три наложниці з радощами кинулись до скрині. Міхрімах підійшла до Мегей, прошепотівши:

— Дякую вам, але я не заслуговую. Не можу брати подарунків. Я просто наложниця Повелителя.

Принцеса дістала одне прекрасне кольє, поклавши його у руки дівчині, а та подякувала. Однак, коли за кілька хвилин фаворитка покинула ташлик, Міхрімах розпочала виставу:

— Ну як вам це? За вірність подарунки! Та хто вона така, щоб ми їй були вірними? Ще й мене називає, соромно як, — кричала вона, кинувши отриманий дар на підлогу. — Не треба мені її подачки!

— Що ти їй тоді сказала? — інші наложниці, розсерджені такою поведінкою фаворитки, підійшли до Місяцеликої.

— Що не потребую її подарунків! Вірність неоціненна, моя вірність нашій Дільрубі Султан!

Я спостерігала за всім з великого балкона, лукаво посміхаючись. Все ж Мегей потрапила в пастку. Виділила окремих, тепер інші збунтуються. А Міхрімах і тих троє молодці… Врешті добре, що в Дільруби були такі вірні таємні служниці. Це ще лише початок. Скоро наша новоспечена фаворитка й зовсім потрапить в немилість дівчат, не дарма ж сама підливає олії в вогонь своїм гонором.

Наступав полудень. Я вирішила пообідати з наложницями, щоб закріпити і своє ім'я в їх "списку Султанш". Сафіє і Гевхерхан радо долучилися до мене. За дружніми розмовами спливав час, як раптом в гаремі знову з'явилася ненависна Мегей. Вигляд в неї був, м'яко кажучи, не дуже. Побачивши її, я підкликала її до столу і запросила сідати. Планувала хитрістю змусити скоїти чергову помилку, однак, не зробивши кількох кроків, Хатун повільно впала на холодну мармурову підлогу. Наложниці сполошилися, оточивши її.

— Лікарку кличте, негайно! — вигукнула я, теж підбігши до жінки.

Юсуф ага, що прибіг на крик, одразу ж підхопив фаворитку і поніс в лазарет. Ми з сестрами поспішили слідом.

Огляд тривав недовго. Мегей приходила до тями, коли лікарка вийшла до нас, щоб повідомити новину. Моє серце стиснулося від поганого передчуття.

— Що з нею, Хатун? — спитала трохи знервовано, бо серце виривалося з грудей.

— Вона вагітна, Султано... Мегей Хатун вагітна...

— Вагітна... Я вагітна! Я народжу ще одного маленького Шехзаде! — щасливо зарепетувала чорнявка, витираючи сльози щастя. — Тепер я точно стану дружиною Володаря! Я перемогла! Дякую, Всевишній!

Вона сміялася якось навіть зловіще, а я похитнулася на ногах, ледь не втративши рівновагу. Мені здавалося, скоро настане кінець, однак я помилялася. Це був лише початок…

Початок боротьби за владу, спокій і кохання.

Від автора:

Мої дорогенькі, ось і завершення першої частини цієї історії. Сьогодні ж вийде продовження циклу про Селіндж та Армана у романі: "Ти - моя доля". Додавайте у бібліотеку та слідкуйте за новими пригодами наших героїв))) І не забудьте поставити зірочку та підписатися на автора, звісно ж))))

Посилання на продовження - велика синя кнопка в анотації))) Або перейдіть на мою сторінку і оберіть роман: "Ти - моя доля")))

З безмежною любов'ю і вдячністю вам за те, що читали цю книгу, ваша Юліанна)))