Глава 23 Епілог

Артем

- Що тут відбувається? - виходжу з кабінету та помічаю дві знайомі фігури. 

Моя законна дружина стоїть поруч біля мого друга та уважно слухає його розповідь. Ніжно погладжує вже округлий живіт та посміхається від почутого. Навіть після нашої спільної зустрічі, де ми все з'ясували мої ревнощі не припиняються. 

Данило хоч і припинив залицятися до моєї дружини, але йому повністю довіряти не можу. Ми почали бачитися частіше, бо запропонував йому працювати в нашій фірмі. Софія з Данилом також відновили дружнє спілкування та ревнощі пересилюють здоровий глузд.

- Ооо, знову починається... - відповідає Данило та всміхається мені в обличчя, Софія помічає мене та розвертається обличчям.

Підходжу до неї ближче та ніжно обіймаю, проводжу долонею по животі та сплітаю наші руки з Софією. 

- Любий, ми тебе вже зачекалися. Ти весь час на роботі, а обіцяв прийти сьогодні раніше. - обводить поглядом. - Ти що забув? 

- Та ні. - намагаюсь згадати про що йдеться. 

- Все-таки забув... - ображено дивиться  - Сьогодні ми планували сімейну вечерю, твоя мама мені телефонувала і попередила, що вже приїхала до батьків. І я знала, що ти як завжди будеш весь в роботі. Всі вже нас чекають, мама приготувала багато смачних страв і ми з малюком вже зголодніли. 

- А ви тут про що так мило розмовляли? - запитую у них, на що Софія розпливається в посмішці. 

- Тут така справа, у Данила нарешті з'явилась дівчина, можливо, хоча б так ти припиниш мене ревнувати до нього.

- Я просто дуже сильно кохаю тебе, тому не можу це контролювати. Добре тоді, нам вже час йти. Бувай. - звертаюсь до Данила та беру Софію за руку. 

Спочатку відчиняю дверцята машини Софії та обходжу автомобіль також сідаю в салон. Заводжу автівку та ми вирушаємо до будинку Софіїних батьків. Кладу долоню на її ногу та ніжно погладжую, я знаю як їй це подобається.

- Що сказав лікар? Скільки ще до пологів? - ці питання напрочуд хвилюють мене, бо у нас мають бути партнерські пологи. Так, як це вперше для нас, то хочу бути поруч в такий момент, підтримувати її та допомагати. 

- Приблизно два тижні, можуть бути раніше або навпаки пізніше. Мені вже так хочеться побачити нашу дитину. Цікаво на кого вона буде схожа? Зізнайся мені чесно, ти хотів, щоб була дівчинка чи хлопчик? 

- Коли ми дізналися, що у нас буде дівчинка, то я був найщасливішим на світі. І навіть, якщо це був би хлопчик, то я теж був би радий. Бо це наша дитина і ми її любитимемо.

Всю іншу частину дороги ми їхали обговорюючи майбутні пологи та нашу моральну готовність до такої важливої події. Всю вагітність у Софії не виникало бажання дивних поєднань в їжі або різкі зміни настрою. Ми майже не сперечалися, окрім вибору імені для нашої донечки. 

У нас і досі виникають суперечки в цьому питанні. 

І якщо чесно я вже погодився з Софією, якщо вона хоче назвати саме так, то так хай і буде. Її бажання для мене дуже важливі і всю вагітність проходить саме вона. Нашу донечку ми назвемо Ніколь, насправді це гарне ім'я та з часом мені також сподобалося. 

Заходимо в будинок та одразу зустрічаємося поглядами з рідними, наші мами готують на кухні, а батько дивиться телевізор у вітальні. З самого початку мене турбувало те, як вони будуть спілкуватися між собою. Та вийшло все чудово, моя мама налагодила дружні стосунки з батьками Софії та відпустили минулі образи, а ще хоч вони і приховують, але знаю, що у моєї мами з'явився залицяльник, а саме друг мого батька. 

Мабуть, для когось наша ситуація може здаватися дивною, але головне, що ми щасливі. Інколи батько навіть жартує до мене, як йому мене називати, сином чи зятем. Починаючи помсту я ніколи б і не міг подумати, що ми зможемо ось так всі разом сидіти за сімейним столом, я був переконаний помста принесе полегшення та цього не сталося. 

Я був настільки засліплений помстою, що не зрозумів як почав завдавати шкоди собі. І якби я втратив Софію, то ніколи б собі не пробачив, нещодавно зізнався їй, що закохався в неї з першого погляду, а саме тоді в барі, коли ми випадково зустрілися під час зустрічі з Данилом. Вона одразу заполонила моє серце, бо я не відривав погляду від столику, де вона була. 

Саме тоді все почалося, на той момент я ще не знав чия вона донька і в моїх планах було лише справжнє щире спілкування з дівчиною. 

- Ви нам скажете, як назвете нашу онучку? - майже одночасно запитують рідні, це питання їх цікавить вже довгий час. Та ми мовчали до тих пір, поки остаточно не вирішили це питання. 

- Ми вирішили, що це буде Ніколь...- відповідаю сам, бо помічаю Софію, що ласує запашною запеченою куркою, єдине за період вагітності вона обожнює їсти. Для того, щоб не відволікати її розповідаю про все батькам. 

Кладу руку на округлий живіт та відчуваю поштовхи нашої маленької принцеси, здається їй це їм'я також подобається, гадаю вона буде схожа характером на свою маму, тому мене чекає багато чого цікавого. І я щасливий, що вони є у мене. 

- Артем довго не погоджувався на це ім'я. - раптово видає вона. 

- Мені подобається...- каже тато та інші присутні, спрямовують всі погляди на мене. 

- Мені вже теж, для мене головне, шоб вона народилася здоровою та щасливою.