Глава 8

Софія

- У тебе так мало речей? - дивиться він на маленьку сумку в моїх руках. 

- Я взяла лише саме необхідне, навіщо мені брати те, що не знадобиться. Ми ж лише на три дні? - хлопець киває та розміщує мою сумку в багажнику. Відчиняє дверцята для мене та обходить автівку також сідає в салон. 

- Тобі не холодно? - киває в мій бік та розглядає мій зовінішній вигляд.

Ми виїхали дуже рано і на вулиці досі прохолодно, незважаючи на те, що зараз літо. Одягнула білий топ і джинсові шорти, від чого трохи тремтіла. Про це варто було подумати. 

- Все добре, зараз в машині зігріюсь. Не хвилюйся. - намагаюсь запевнити хлопця. 

Машина різко зупиняється на обочині та він виходить з машини. Не розумію, що сталося та виходжу за ним. Можливо йому потрібна допомога? 

- Чому ти вийшла? - шукає щось в багажнику. - Потрібно було мене зачекати, на вулиці холодно, ти замерзнеш. 

- Думала тобі допомогти. - хлопець всміхається та нарешті знаходить щось. В його руках помічаю теплу ковдру. На моїх очах здивування, коли він ближче підходить до мене та накидає його мені на плечі. 

- Так буде тепліше. - його пальці обпікають мою шкіру, а від дотику з`являються мурашки.

Наближається ближче та зупиняється біля моїх губ, між нами занадто мала відстань. Свої бажання важко контролювати, тому я заплющую очі для поцілунку. Та нічого не відбувається, розплющую очі та помічаю, що хлопець віддалився від мене. Мене це дивує та насторожує, у нас за місяць стосунків навіть першого поцілунку не було. Ми ж пара, чи не так? 

- Ходімо в машину. - розвертається та сідає в автівку. 

Тепла ковдра зігріває мене, стає комфортно та приємно від чого очі самі заплющуються та засинаю. Прокидаюсь від ніжного дотику до мого плеча та приємного голосу чоловіка. 

- Софія, ти будеш каву? - запитує мене, а я починаю оглядатися, де ми зараз знаходимося. Ми зупинились біля заправки, на його слова киваю та починаю прокидатись від сну.

З далеку спостерігаю за чоловіком, в руках він несе дві кафи та круасан з шоколадом. Віддає одну мені та відпиває ковток своєї кави. Коли ми від'їзжаємо від заправки, то долоня хлопця розміщується у мене на нозі та починає погладжувати. 

- Мені приємно... - хлопець вдоволено посміхається. - те, що ти запам'ятав, як я обожнюю круасани з шоколадом. Ти зі всіма такий уважний? 

- Тільки з тими хто дорогий мені. - повертаюсь до нього та не відводжу погляд. Чути такі слова мені приємно, це означає те, що я дорога для нього та він цінує мене. Приближаюсь до його обличчя та коротко цілую в щічку. Дивлюсь у вікно та не стримую своєї радості, посмішка сама по собі з'являється та мені і не хочеться її приховувати. 

- Нічого собі. - перед моїми очима постає гарний великий будинок. Не схоже на звичайні бази відпочинку, здається ніби це чийсь власний будинок. - Не очікувала, що ми приїдемо на відпочинок в такий будинок. 

- Він тебе не влаштовує? 

- Ти мене неправильно зрозумів, гадала ми приїдемо в невеличкий дерев`яний будинок біля озера, а тут особняк. 

- Це мій будинок. - здивовано переміщаю погляд на нього.  - Колись ти будеш жити в ньому, а ще ти перша хто знаходиться тут. - додає він, а я не розумію як реагувати на таке. Натяки він дає дуже зрозумілі, лише у нього все так швидко, що це дивує мене. 

- Я рада, що ти вирішив привезти мене саме сюди. Чесно, це дуже мене тішить. - занурююсь в його обійми та підводжусь на носочки.

Вагаюсь та все - таки накриваю його губи своїми. Поцілунок дурманить мою голову та викликає неймовірні відчуття, мені не хочеться відсторонятися від нього. Він бере ініціативу в свої руки та підіймає мене, несе в бік будинку продовжуючи цілувати. Коли ми опиняємося в приміщенні він опускає мене на диван та відстороняється. Незрозуміло дивлюсь на нього та не розумію, що сталося. Можливо, я зробила щось не так?

- Нам варто зупинитися. Я піду заберу всі речі з машини, а ти можеш поки оглянути кімнату. - розвертається та виходить з будинку. - декілька хвилин не підводжусь та досі дивлюсь на двері з яких він вийшов. Що це було? 

Заходжу до кімнати та оглядаю її. Одне ліжко, тумба напроти нього та невеличка шафа купе, все оформлене в сучасному вигляді, просто, але комфортно. Присідаю на диван в очікуванні хлопця. Через десять хвилин він заходить до кімнати та кладе мою сумку на ліжко.

- Ти поки розбери речі,а я пошукаю мангал. Ти ж не проти, посмажити сьогодні м`ясо та випити вина? 

- Звичайно не проти. Тобі допомогти? - він помічає мій стан та підходить ближче, присідає поруч та розвертає мене на себе. 

- Не варто, ти відпочинь цей час, я все приготую сам. - ніжно охоплюю лице та цілує в губи, легко та приємно доторкається до мене. - Не накручуй себе. - мабуть розуміє причину мого настрою. Я киваю та підводжусь, йду в бік ванної кімнати. 

Привела себе до ладу та почала розбирати речі. Смачний запах просочився до кімнати та мій живіт забурчав, досі ще нічого не їла. Виходжу на вулицю та йду в бік невеликої альтанки, дивуюсь від наповненості стола. Це він все зробив? Тоді його кулінарні здібності перевищують мої.