Глава 6 Артем

- Чесно кажучи, твій дзвінок був для мене неочікуваним. – Каріна витончено підіймає келих і дивиться на мене. – Чесно кажучи, це приємний сюрприз.

Я не зводжу з неї очей і намагаюся стримати їдку усмішку. З такими друзями, як вона потрібно бути обережними. Вона знає про наші стосунки з Софією та це не зупиняє її тепер відверто фліртувати зі мною. 

Єдине - для мене зараз це вигідно. Дівчина поклала свою руку на мою та почала її погладжувати. Я не заперечував цього, на що вона почала розпливатися в посмішці.

- Гадаю ти розумієш причину, чому я запросив тебе? -  я граю з дівчинкою і наближаю її до себе.

- Я так і думала. У будь-якому випадку, всі звертають увагу на мене, можливо, її холодність спочатку приваблює вас, - погладжує мою щоку долонею правої руки  - Але вона не може зробити те, що можу я. - не зупиняється дівчина. Її дотики неприємні та не викликають абсолютно нічого. 

- Ти так ненавидиш її? Чому? - відсахуюсь від Каріни, це вже занадто.

- У неї завжди все виходило без докладання зусиль. Ніяких. Все валиться їй на голову, і вона прикидається бідною вівцею, ніби нічого не має. Дратує мене.  - її слова мене не дивують.

При першій зустрічі я вже зрозумів, що таких друзів треба триматися якнайдалі. Я різко підводжуся зі стільця і ​​грубо тягну її до себе. Її допомога буде мені потрібна та доведеться тримати цю стерву ближче до себе. Тому що Софія попри все їй довіряє, а Каріна може зливати всю інформацію мені. 

- Ти... - Шиплю прямо в губи, від чого та притискається ближче. Мої рухи сприймає по - своєму. Якби не моя помста, то навіть би не глянув на цю дівчину. Вона жахлива. - маєш мені розповісти зараз же про неї все, що знаєш. Та зливати інформацію відсьогодні. - вона дивується, бо очікувала зовсім іншого. 

- Для чого це тобі? - не відводить погляд та чекає відповіді. В її очах відбивається помітний інтерес. - Вигоди з цього мені ніякої. Дивно, що ми зараз говоримо про неї, ти ж покликав мене не для цього. - на її обличчі з`являється крива посмішка. - Не гаймо час. - продовжує вона, на що я скидаю її руки з плечей. 

- Ти скажеш мені все... інакше я тебе знищу, ти мене зрозуміла? - підвищую голос. - Вона беззаперечно розповідала тобі всі свої секрети. Чи є те, що може мене шокувати? - відштовхую її від себе. На цьому ігри завершені, з нею по іншому не вийде. 

Та присідає на диван, стискає кулаки, важко видихає і кліпає на мене. Вона неймовірно роздратована і не приховує свого розчарування. Вона чекала зовсім іншого розвитку подій. 

- Добре. Розповім тобі все, але почну з найцікавішого. Думаю ти будеш здивований. - їдкі слова вилітають з її вуст. Як Софія взагалі змогла подружитися з нею? Вони ж зовсім різні.

- Про що саме? - мій інтерес підвищується. Виявляється хороша дівчинка має свої секрети.

- Її усиновили. Рідні батьки покинули її, залишивши одну в дитячому будинку. Бідолашна дівчинка, ти так не думаєш? - складає руки та гордо виділяє кожне слово. - Заможні батьки, від яких вона отримує все, виявляються прийомними й приховують це від інших. І про цей факт чомусь мовчать.