Глава 1 Артем

- Ей, бро довго чекаєш? - підходить до столика старий друг. Швидко тисне руку та в прямому сенсі завалюється на стілець. Кидає ключі від чергової нової автівки.

- Привіт. Ми не бачилися з тобою майже рік, і ти за цей час нітрохи не змінився.  - кидаю йому. Очима шукаю хоча б когось, хто зміг прийняти замовлення. Офіціант помічає нас та підходить до нашого столика.

- Я такий, який є і не змінююсь - нахабно посміхається та оглядається по сторонах. Сканує кожну людину в клубі.

- Ти когось чекаєш? - запитую друга, коли офіціант відходить від нашого столика якомога далі. Він мовчить та вдивляється в майже порожню залу.

- Колишню. Вона часто зависає тут й обов`язково має прийти сьогодні. Забути суботній вечір — це не її стиль... Вона не з тих, хто пропускає веселощі.

Я подивився на друга з підозрою. Він запропонував мені зустріч саме там, де йому було вигідно. А у нас до речі серйозні питання по бізнесу мають обговорюватися. Я не з тих, хто дозволить відволікатися на щось інше серед нагальних проблем в компанії. Я вклав в неї всього себе і тримаю напливу вже який рік поспіль.

- Ти взагалі як? - повертається всім корпусом до мене Данило. Прищурюється. - Ти не думай, що я тобі не радий, але чому так різко повернувся? Та й навіщо тобі моя допомога? Здається у твоїй фірмі все пішло вгору. Чи я помиляюсь?

- У мене є вагомі причини для мого повернення. З твоєю допомогою я зможу швидше вирішити всі справи та поїхати звідси... Мабуть, назавжди. Я ніколи сюди не повернуся. - стукаю пальцями по дерев'яному столу. Наше замовлення щойно принесли, тому замовкаю. Аромат смаженого м'яса змушує зосередитися всі смакові рецепти.

- Тобто? Тепер у мене є всі підстави допомагати тобі довше. Гадав, ти повернувся назавжди сюди.

- Ні. Все моє життя проходить в іншому місті, тому це неможливо.

- Що ти від мене хочеш? - крутить склянку з алкоголем. – І яка мені вигода з цього? - Не відводить погляду. Чекає.

- Гарантую тобі ця ідея сподобається.

За кілька годин заклад заповнюється великою кількістю людей. Недалеко від нас сидять дві гарні дівчини. Моментально звертаю на них увагу. Одна постійно базікає та ні на мить не стуляє рота. Яскраво про щось розповідає своїй, як я зрозумів подрузі. Друга, яка і привернула мою увагу виглядає повною протилежністю своєї подруги.

Дівчина в білій сукні зі світлим від природи волоссям регулярно п'є сік і уважно слухає розповідь іншої. Такі дівчата, як вона, зазвичай не люблять таких місць. Дівчина щиро засміялася, і я на мить застиг через її чарівну посмішку. Мене завжди приваблювали хороші дівчата.

Старий друг помічає мій погляд на незнайомок і дивиться в тому ж напрямку.

- Нарешті вона прийшла. – каже друг. Відтепер я пильно дивлюсь на нього. Він знає її?

- Ти знаєш, хто це?

 - Як мені не знати свою колишню дівчину. Тобі сподобалася Каріна? – тихо сміється. Артеме, якщо тобі потрібна дівчина для коротких стосунків, то це не варіант. Тому ми з нею розійшлися, вона хоче до всього ставитися серйозно, точніше в якусь мить різко змінила свою думку про стосунки. Раніше вона була за тимчасові і вільні відносини.

- Яка з них твоя колишня? - мало віриться, що моєму другові подобається тиха і сором'язлива дівчина. На перший погляд вона виглядає саме такою. Він не фанат таких дівчат.

- Ось та в червоній короткій сукні. - не розуміє спочатку мого питання. Косо дивиться. Про те, що я звернув увагу на іншу навіть не подумав. Вона настільки непримітна для нього? Його раптова зміна виразу обличчя означало лише те, що до нього нарешті дійшло. - Ти думав, що я зустрічався з Софією? - розпливається в посмішці. Так ось як звуть чарівну незнайомку. – Слухняні дівчатка не в моєму смаку, ти ж знаєш.

- Та знаю.

- Вона занадто хороша і не розпущена. Я досі не розумію, як вона подружилася з Кариною. Одна дуже ексцентрична і зациклена на тусовках. Тому я в неї закохався. З іншого боку, її подруга Софа дуже спокійна і доброзичлива. - повертається до дівчини на кілька секунд. - Хоча вона не в моєму смаку, але вона дуже класна людина. Ми могли б бути друзями, якби не моя особистість. Ніхто не знає, але вона допомагає місцевому притулку для тварин. Я часто зустрічав її там. - Данило помічає мій певний інтерес до дівчини. - Не ображай її.

Я був здивований словами мого друга. Вона ж не в його смаку. Чому так різко занепокоївся?

- Цікаво. - швидко піднімаюсь зі стільця. Через мить опиняюсь вже біля дівчат. Мій друг розуміє все без слів і йде за мною. Я підійшов до Софії, яка дивилася на мене яскраво - блакитними очима. В її погляді нерозуміння й страх?

- Ось це так зустріч. - видає першим друг. - Познайомтесь, мій старий знайомий - Артем.

- Приємно познайомитись, - каже дівчина, що за короткий термін змогла запасти мені в душу.

- Дуже старий? А виглядає він молодим у розквіті сил. Нічого такий, - Каріна оглядає з таким виразом, ніби оцінює з усіх боків. Я помітив явний інтерес дівчини, але на таких як вона не звертаю уваги.

- Не проти посидіти разом? - запитую у дівчат, але і без їх згоди присідаю поруч біля Софії.

- Я не хочу сидіти з цим. - Карина зиркнула на Данила й відвернулася.