Епілог. Розділ 42. Оновлення встановлено

Максим

Через шість місяців після того, як ми виграли двісті п’ятдесят тисяч гривень, я прокинувся від повідомлення:

ОНОВЛЕННЯ ВСТАНОВЛЕНО УСПІШНО.

Це була хороша новина.

Погана полягала в тому, що повідомлення прийшло о 6:48 ранку.

Ще гірша — телефон лежав під Соломією.

Не метафорично.

Вона заснула поперек ліжка, притиснувши мій смартфон стегном до матраца, одну ногу закинувши на мене, а руку — мені на груди.

Людина, яка півтора року тому боялася залежати від інших, тепер спокійно використовувала мене як ортопедичну конструкцію.

Прогрес.

Дуже сексуальний.

Дуже незручний.

Я лежав і намагався вирішити фундаментальне питання:

чи варто ризикувати життям заради телефона?

Соломія ворухнулася.

Я завмер.

Вона не прокинулася.

Телефон знову завібрував.

— Зрадник, — прошепотів я.

— М-м-м, — сказала Соломія.

О.

Ні.

Її очі залишалися заплющеними.

— Спи.

— Ти говориш із телефоном?

— Ні.

— Брехня.

— Спи.

Вона сильніше притиснулася.

Щока на моєму плечі.

Тепло.

Волосся лоскоче шию.

Нічна футболка трохи з’їхала з плеча.

І от у такі моменти особливо складно бути людиною, яка поважає ранковий сон партнерки.

Бо Всесвіт буквально поклав тобі в обійми красиву дівчину й сказав:

перевіримо самоконтроль.

Я дивився на стелю.

Героїчно.

Приблизно секунд двадцять.

Потім поцілував її в оголене плече.

Соломія усміхнулася, не відкриваючи очей.

— Я відчуваю.

— Що?

— Порушення режиму сну.

— Це був поцілунок.

— Саме.

— Можна?

Вона нарешті відкрила одне око.

— Уже зробив.

— Тоді ретроактивний consent?

— Небезпечна юридична практика.

— Визнаю.

Соломія підняла голову.

Подивилася на мене.

Розпатлана.

Сонна.

Абсолютно прекрасна.

— Доброго ранку.

— Доброго.

— Котра?

— Не хочеш знати.

Вона одразу:

— Максиме.

— Шоста сорок вісім.

Соломія впала обличчям мені на груди.

— Я померла.

— Ти сама поставила deployment на шосту тридцять.

— Минулої Соломії я більше не довіряю.

— Розумно.

Телефон знову завібрував під нею.

Вона сіла.

— Що там?

— Оновлення.

— Яке?

— Наше.

І все.

Сон зник.

Оце вона.

Соломія Кравець могла бути напівмертвою через ранковий підйом, але слова production update діяли краще за дефібрилятор.

— Дай.

— Він під тобою.

Вона подивилася вниз.

Пауза.

Потім:

— Чому ти не сказав?

— Я цінував життя.

— Дай.

Я дістав телефон.

На екрані:

Synchro 2.3.0 successfully deployed.

Нижче:

Consent redesign — live.
Conversation cards — live.
Pause mode — live.
Shared goals — live.
Compatibility score — still dead.

Останнє Назар додав у deployment bot.

Я просив не робити.

Тому він зробив.

Соломія прочитала.

Посміхнулася.

— «Still dead».

— Назар.

— Залиш.

— Серйозно?

— Так.

— Ти стала небезпечною.

— Пізно.

Вона забрала телефон.

Прогорнула логи.

Так.

О 6:51 ранку.

У моєму ліжку.

З волоссям, яке виглядало як незалежна екосистема.

Саме так я й уявляв романтичне майбутнє.

Насправді — ні.

І добре.

Реальність виявилася цікавішою.

Оновлення №1: «Синхрон»

За шість місяців після гранту ми витратили приблизно сімдесят відсотків грошей.

Перший урок стартапів:

двісті п’ятдесят тисяч гривень звучать як багатство рівно до моменту, коли тобі виставляють рахунок за:

сервери;

юриста;

дизайн;

безпековий аудит;

тестування;

аналітику;

реєстрацію юридичної особи;

і печиво на командні зустрічі.

Останнє було критичним.

Назар стверджував, що без печива velocity падає на двадцять три відсотки.

Доказів не мав.

Але їв переконливо.

«Синхрон 2.0» уже перестав бути версією.

Став продуктом.

Не великим.

Не знаменитим.

Не тим стартапом, про який пишуть:

«Українські студенти створили новий Tinder».

Слава Богу.

Одне видання спробувало.

Соломія відповіла журналістці:

— Ми буквально зробили продукт, який не підбирає партнерів.

Заголовок усе одно вийшов:

«Анти-Tinder: студенти створили алгоритм, який не шукає кохання».

Назар сказав:

— Це навіть краще.

Соломія хотіла його задушити.

Я зупинив.

Не через етику.

Через paperwork.

У нас було понад чотири тисячі зареєстрованих користувачів.

Не мільйон.

Але реальних.

Близько тисячі двохсот активних пар.

Ми додали режим для людей, які тільки починали стосунки.

Окремий — для тих, хто жив разом.

Окремий — для довготривалих пар.

І найпопулярнішою карткою місяця стало питання:

«Що для тебе означає “прибрати квартиру”?»

Людство.

Справжня причина розлучень нарешті була знайдена.

Не зрада.

Не гроші.

Шкарпетки біля ліжка.

Ми не публікували цей висновок як науковий.

Поки.

— Маємо вже перших користувачів на новому релізі, — сказала Соломія.

Я лежав.