Частина ІІ. Побачення без права подобатися. Розділ 9. Звіт про емоції, яких не було

Уранці після вечері в родині Романюків я прокинулася з трьома проблемами.

Перша: я проспала будильник на дев’ять хвилин.

Такого зі мною не траплялося з першого курсу, коли сусідка випадково вимкнула електрику в половині гуртожитку за допомогою фена, подовжувача й оптимізму.

Друга: на стільці біля ліжка стояв контейнер з яблучним пирогом від Інни Романюк.

Точніше, контейнер був мій, пиріг — її, а сам факт його присутності означав, що я добровільно провела майже три години в домі Максима, дивилася його дитячі фотографії, тримала його за руку й не втекла, коли його мати почала розповідати, як він у п’ять років намагався одружитися з продавчинею морозива.

Третя проблема лежала на телефоні.

Повідомлення від «Синхрону».

РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРШОЇ ЗУСТРІЧІ ОБ’ЄДНАНО.

Нижче:

Виявлено значущу позитивну зміну поведінкових показників.

І велика кнопка:

ПЕРЕГЛЯНУТИ ЗВІТ

Я дивилася на неї приблизно двадцять секунд.

Не натискала.

Це був лише звіт.

Набір чисел.

Порівняння відповідей двох людей.

Дані.

Я любила дані.

Дані були хороші тим, що не усміхалися тобі через стіл.

Не приносили каву без кофеїну.

Не стояли перед камерою, щоб закрити тебе від чужого телефону.

Не тримали за руку під фотоальбомом із такою обережністю, ніби тобі залишають право піти в будь-який момент.

Дані не говорили:

«Бо мені було добре з тобою».

І точно не змушували тебе відповідати:

«Я теж».

Я перевернула телефон екраном донизу.

Це було доросле, зріле рішення.

Принаймні перші сім секунд.

Потім знову взяла.

Натиснула кнопку.

«Синхрон» відкрив порівняльний звіт.

Угорі:

ЗУСТРІЧ 1: РОЗМОВА БЕЗ ПРОФЕСІЙНИХ ТЕМ

Тривалість запланована: 30 хвилин

Фактичний час спільної взаємодії після запуску: 4 години 17 хвилин

Я завмерла.

— Чотири години сімнадцять?

Сказала вголос.

Квартира не відповіла.

Напевно, була так само шокована.

Я почала рахувати.

Тридцять хвилин експерименту.

Сорок сім після таймера.

Проблема в кав’ярні.

Кава.

Закриття.

Дорога додому.

Так.

Система рахувала присутність поруч через активні сесії телефонів.

Чотири години сімнадцять хвилин.

Лише перша зустріч.

Нижче:

Заплановане добровільне продовження після завершення завдання: відсутнє.

Фактичне добровільне продовження: 227 хвилин.

Я закрила очі.

227 хвилин звучало значно гірше.

У годинах це був приємний вечір.

У хвилинах — клінічний діагноз.

Наступний блок:

Легкість комунікації

Моя оцінка: 9/10

Максимова: 9/10

Я дивилася.

Збіг.

Не страшно.

Ми працювали разом достатньо довго.

Наступне.

Рівень дискомфорту на початку

Я: 6/10

Максим: 5/10

Наприкінці

Я: 2/10

Максим: 1/10

Я відчула дивне задоволення.

Потім обурилася на себе.

Це лише числа.

Наступне:

Бажання завершити зустріч раніше

Я: Ні

Максим: Ні

Бажання продовжити після завершення таймера

Я: Так

Максим: Так

Я знала, що він відповів «так».

Учора сама запитала.

Але побачити два слова поруч було інакше.

Так. Так.

Наче система поставила нас перед дзеркалом і сказала:

«Можете брехати собі окремо, але тут у мене резервна копія».

Я прокрутила далі.

Чи змінилося ваше ставлення до партнера?

Я: Так

Максим: Так

Добре.

Це теж пояснювалося.

Я побачила його в родині.

Він побачив мене поза роботою.

Люди отримали додаткову інформацію.

Змінили моделі.

Нормально.

Абсолютно нормально.

Далі було текстове поле.

Моя відповідь:

«Він виявився відповідальнішим і уважнішим, ніж я очікувала».

Я перечитала.

Це було стримано.

Науково.

Майже сухо.

Можна було друкувати в журналі.

Поруч — Максимова:

«Мені було легше бути собою, ніж я очікував».

Я перестала дихати.

Просто на секунду.

Потім ще раз прочитала.

Легше бути собою.

Не:

«Вона виявилася менш страшною».

Не:

«Соломія жартує краще, ніж здається».

Не його звичний сарказм.

Щось інше.

Особисте.

Я згадала момент, коли він розповідав про батька.

Як перестав усміхатися.

Як сказав, що боявся.

Як не прикрив усе жартом, коли я попросила.

Можливо, саме це він мав на увазі.

Я не повинна була відчувати через це тепло.

Не повинна була перечитувати речення втретє.

Перечитала.

Наступний блок був гіршим.

Емоційна близькість

Моя оцінка: 7/10

Максим: 8/10

Я різко випрямилася.

— Вісім?

Це було завищено.

Очевидно.

Що він вважав десятьма? Спільний банківський рахунок і паролями від пошти?

Сім — уже було багато.

Я не пам’ятала, чому поставила сім.

Насправді пам’ятала.

Пізня година.

Тиша після зустрічі.

Думки про його батька.